fbpx
Життєві історії
У моїх батьків ніколи не було власного житла, ми завжди жили на знімних квартирах. Коли я вийшла заміж, перше, про що я подбала, це придбання власної квартири, щоб моїм дітям жилося легше. Але моя мама вирішила, що якщо я добре живу, то тепер просто зобов’язана їй допомагати

Стосунки з рідною мамою у мене ніколи не були простими, а зараз ситуація і зовсім стала складною. Я вийшла заміж дуже рано, в 19 років. Зараз мені 31 рік, я заміжня і в мене є восьмирічна дочка.

З дому я так швидко пішла тому, що дому, як такого, у нас і не було. Я була єдиною донькою у своїх батьків, а вони все життя жили так, ніби їм нічого не треба. Наприклад, свого житла у нас ніколи не було, ми жили на знімних квартирах.

Заміжжя принесло мені хоч якусь стабільність – у мене є надійний чоловік і власне житло. Мої батьки замість того, щоб порадіти за мене, почали просити у мене допомоги. Спочатку їхні прохання були скромними, але потім мені навіть доводилося брати для них кредити.

Я вважала, що я зобов’язана їм допомагати, адже я єдина дочка. Але в міру дорослішання я зрозуміла, що моя допомога йде в нікуди. Вони все менше стали працювати, періодично витрачаючи гроші на оковиту.

Пізніше, років в 27, до мене дійшло, що мої батьки дорослі і дієздатні люди, здатні подбати про себе самі і допомагати потрібно від надлишку, а не в кредит. Але в той переломний момент не стало батька. Йому було 52 роки. Мамі тоді було 45. Так як у неї не було свого житла, вона переїхала до нас з чоловіком. Опущу побутові негаразди, але в цілому ми якось більш мене існували близько чотирьох років на взаємовигідних умовах.

Мама жила з нами, а я могла працювати, так як вона сиділа з моєю донькою у вільний від роботи час. Я і вона працювали 2 на 2. Але незабаром атмосфера стала загострюватися, і мамі запропонували роботу на п’ятиденці з зарплатою вище в кілька разів. Я не довго думаючи, відпустила її, а сама звільнилася, так як син першокласник вимагав уваги, до того ж його потрібно було водити в школу і забирати звідти.

Потім у мами з’явився чоловік, і вона переїхала до нього. Але так як мама у мене з характером, між ними частенько виникали непорозуміння, і вона поверталася до нас.

І ось в березні вона остаточно вирішила піти від цього чоловіка і зняла собі квартиру. Могла собі дозволити, робота була стабільною, до цього часу. Але в березні почалися всі ці події в світі і в країні, і все змінилося. Так як працювала вона в готелі, а готель закрили, зарплати немає і не буде.

І тут вона просить мене взяти на себе кредит, щоб оплатити квартиру і інші платежі за іншими двома кредитами, які знову ж таки брала я їй на телевізор і на холодильник, коли вона з’їхала. У неї кредитна історія зіпсована. На що я їй відмовила. По-перше, я не працюю, а у нас з чоловіком теж є кредити і новий нам не потягнути, якщо вона сама не зможе платити. Я запропонувала їй переїхати до мене поки все налагодиться, навіщо збирати борги.

Але мамі моя пропозиція не сподобалася, вона почала говорити, що вона нікому не потрібна, що я черства, що я зобов’язана допомагати. Причепилася мама і до онука, пише йому, що нікому не потрібна і поїде жити в інше місто, син починає переживати, але я то вже знаю всі її прийомчики.

Ось як тут спілкуватися? Я не розумію, чому не можна спілкуватися без образ? Адже я не кинула її, я запропонувала свій будинок перечекати несприятливий час.

Вона постійно говорить, що нікому не потрібна. Але це не так, я справді допомагала чим могла, а мама так нічого і не оцінила. В результаті я ще й вийшла невдячною донькою.

Фото ілюстративне – skuky.net.

You cannot copy content of this page