Колись у нас, як і у багатьох нормальних сімей, була хороша сім’я. Я, батько та мама жили душа в душу в невеликій двокімнатній квартирі в хорошому, спокійному спальному районі столиці.
І все було у нас добре, поки мій тато не відкрив свій бізнес, і не заробив свої перші серйозні гроші, які мали принести нам краще життя. Тоді і з’явився у нього якийсь гонор, якого ніколи не було, він був іншою людиною.
А ще всі стали помічати що батько постійно хвалиться, бажає усім довести, що він найкращий, і все у нього краще ніж в інших.
Мені тоді було 17 років, я тільки навчався у вищому навчальному закладі, навчання забирало весь мій час, і я якось не придав увазі початку цих проблем, адже у мене було і своїх справ достатньо. Навпаки, щиро кажучи, я радів, що нарешті ми з татом і мамою поживемо багато. Батько купив великий будинок за містом, і ми переїхали усі разом жити туди. Квартиру свою продали.
Пару років тому мама стала помічати, що тато став пізно повертатися з роботи, і часто їздити в незрозумілі відрядження. Вдома він став вести себе відсторонено і похмуро, хоча вона життєрадісна людина. Мої батьки згодом стали постійно сперечатися.
Так тривало декілька років. В глибині душі мама, звичайно, розуміла, що це все означає, але намагалася переконати себе, що скоро це пройде і все стане так, як було раніше, просто варто пережити ці важкі часи. Але нічого не проходило. Непорозумінь ставало все більше, батько з’являвся вдома все менше.
Мама ходила сумна, зовсім перестала стежити за собою. Вона завжди була дуже красивою жінкою. А тепер перетворилася на темну тінь себе. Якось ми сиділи з нею на кухні, це був день 20-річного ювілею їхнього весілля.
Мама наївно чекала привітань і подарунків від свого чоловіка. Пролунав дзвінок. Дзвонив батько. Мама відповіла. Він почав їй щось говорити, і я по її обличчю зрозумів, що відбувається щось недобре.
Виявилося, що в той вечір батько переплутав номер мами і тієї іншої. В результаті цієї розмови мама зрозуміла, що батько вже давно живе з іншою жінкою, і у них є маленька донька.
Наступного дня батько з’явився додому, зізнався у всьому моїй мамі, і ні, він не вибачився перед нею. Запропонував зібрати речі, і з’їхати з дому якомога швидше. Він зібрався жити там зі своєю новою сім’єю, а мамі просто сказав піти. На запитання мами, де ж їй жити, він запропонував переїхати до бабусі в однокімнатну квартиру в іншому місті.
Для нас з мамою це був непростий період в житті. Батька наче підмінили. Куди подівся той люблячий і турботливий чоловік і батько, який обіцяв захищати свою сім’ю все життя?
В той день у мами щось затверділо всередині. І вона вирішила не їхати нікуди, а залишитися жити вдома, у спільному будинку, за всяку ціну. Він досі не може порозумітися з мамою.
Так ми живемо вже 2 роки. Мама, хоч і залишається в будинку, але вона дуже швидко старіє. На неї сумно дивитися.
Я сам чоловік, і розумію, що можна зустріти іншу в житті людину, і щиро закохатися в неї. Але я абсолютно не розумію, як при цьому можна так ставитися до своєї колишньої дружини, з якою прожив 20 років.
Може хтось порадить, як з батьком зараз можна знайти спільну мову. Я вже загубив будь-яку надію, живу в орендованій квартирі з дівчиною, і готуюся забирати маму до себе. Нам шкода її. Чи краще їй залишитися в своєму будинку, інакше там буде жити татова нова дружина.
Фото ілюстративне.
