З Артемом ми познайомилися свого часу на роботі. Довгий час зустрічали, а потрім він покликав мене заміж. Зараз у шлюбі ми вже прожили 5 років. І все у нас добре, живемо душа в душу, дітей ще немає, ми вирішили поки гарно стати на ноги, щоб бути добре забезпеченою сім’єю.
Спочатку у нас було роботи багато, то будинок ще будувався, то про ремонт потрібно думати, а все це чималі гроші. А декілька тижнів тому, я дізналася, що чекаю дитину. Вирішили якраз на день народження чоловіка зібрати всю нашу родину, і повідомити цю чудову новину. Готувалася до свята ми чимало днів. Знала, що матір Артема буде перевіряти всі куточки, порівнювати свою їжу з моєю, вона це любить робити.
Ще коли тільки ми з Артемом одружилися, довелося жити в одній із квартир його батька й матері, адже наш будинок який будували нам мої батьки, як весільний подарунок, хоча ми і свої гроші туди вкладали, адже для наших батьків все було б важко самим оплатити, ще не був готовий. Тоді я зрозуміла, що за жінка моя свекруха.
Не було ні дня, щоб мама чоловіка не прийшла до нас в гості, як би перевірити чи в нас вдома все є, чи нічого не потрібно допомогти. Вона ходила і заглядала всюди, вчила мене як правильно посуд мити, готувати для свого сина суп, мити підлогу і тому подібне. Все б нічого, якби я не знала яка з неї господиня. Донедавна мій чоловік навіть не знав, що підлогу потрібно вологою ганчіркою мити, думав, що лише пилососити потрібно. Ось так мама виховала свого сина, який навіть не знає, що пил в домі потрібно протирати. На кожному кроці свекруха старалася мені вказати на мої помилки. Якось не витримавши, я поскаржилася про це Артему, після чого ми не розмовляли два тижні.
Мої батьки зробили все для того, щоб ми якнайшвидше переїхали у власний будинок. Але і там мама Артема не давала нам спокою. До вже постійних перевірок вдома, додалися ще й город і клумби з квітами. Нещодавно я прийшла з роботи, а моя мати Артема на моїй кухні сама собі господарює, аргументуючи це тим, що в неї світла немає, а вона хотіла нам пиріжків напекти.
У моєї свекрухи завжди суцільний безлад, не кажучи про те, щоб там щось знайти. Все кинуто на одній купі, порядку ніякого в неї немає і ніколи не було, скільки я її знаю. Сісти немає де, все завалено не зрозуміло чим, на столі в кухні місця немає для чашки, пройти двом людям ніде. І при цьому всьому вона приходить до мене, щоб вказати мені, що не так.
А зараз ми зібралися всією родиною на свято, а вона починає знову критикувати мої страви, які стоять на столі перед усіма, навіть мій сад з клумбою не обійшла стороною. То перцю їй замало, то солі забагато. То квіти потрібно було садити не так, сонця їм замало там буде. Я мовчала, хоча це непросто було. Але мене покликала моя мама, яка бачила, як непросто мені:
– Доню, заспокойся, тобі потрібно спокійною бути, а свекруха, то свекруха, їй просто заздрісно. Вона старша жінка, її уже не зміниш. А відносини з чоловіком потрібно берегти, у вас скоро малюк народиться, – і обняла мене міцно і щиро, як в дитинстві.
Я дуже дякую своїм батькам, що виховали в мені цю повагу і терпіння. Добре, що в чоловіка є мама, як би там не було, і яка б вона не була, але вона найрідніша йому людина, тому і мені не чужа.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
