Щодо цієї ситуації у мене двоякі почуття, бо я не спілкуюся з свекрухою багато років, відтоді, як вона вигнала нас з своєї квартири.
Одружившись, ми почали жити із батьками чоловіка. Незважаючи на те, що свекруха на початку сімейного життя багато в чому нам допомогла (мої батьки не мали такої можливості на той момент), її владний характер перекреслив усе добре.
У нас з чоловіком народилося двоє дітей, ми жили в одній кімнаті, а мама мого чоловіка – в іншій. В квартирі була ще одна кімната – велика і простора зала, але вона здебільшого була зачинена, на випадок, якщо до нас гості прийдуть. Але гості заходили до нас не часто, тому кімната просто стояла зачинена, в той час як ми четверо жили в найменшій кімнаті.
Мамі мого чоловіка не подобався шум і безпорядок, який ми створюємо (хоча насправді такого не було), і одного разу вона нам сказала, щоб ми виселялися, бо вона від нас втомилася, і відправила мене з маленькими дітьми «погостювати у своїх батьків». Довелося вночі викликати таксі та поїхати через все місто з дітьми до моїх батьків.
Було складно, але через два тижні, ми з чоловіком абияк нашкребли на оренду житла і перевезли туди свої речі. Довгий час після цієї ситуації я не хотіла спілкуватися з матір’ю чоловіка та не підпускала її до онуків. Тоді вона почала скаржитися всім спільним знайомим, що я не даю їй бачитися з онуками. Дійшло до того, що вона навіть додзвонилася до моєї матері, і описала їй ситуацію зі свого погляду, висловила яка я байдужа і невдячна.
Відтоді минуло багато років, але я досі не можу її до кінця пробачити, і ще жодного разу не переступила поріг її дому. Чоловік з нею спілкувався, ходив в гості один, я не мала нічого проти. А тепер він просить, щоб я все забула і нарешті все пробачила. Каже, що було б гарно, якби ми разом, всією сім’єю, пішли до бабусі на ювілей.
Я погодилася на те, щоб чоловік купив мамі телевізор (хоча ці гроші я збиралася витратити на зовсім інше), але поки ще не вирішила, чи варто мені йти на цей день народження.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
