fbpx

У моєї свекрухи є ще одна невістка – дружина її молодшого сина. У неї мови тільки й про ту Людмилу. Ми разом сім’ями їздимо на дачу, але свекруха сумки пакує лише молодшій невістці: – Ой, полунички зібрала велику миску, це синові Людмили, ми обійдемося. Огірочки ж гляди, Вікторіє, не чіпай, я вже їх Людмилі спакувала, їм потрібніше, вони погано живуть, а ви і самі все купити собі можете. Ні, картоплі молодої я тільки Людмилі накопала, а ви почекаєте. Але коли мені вже й пучок кропу не дали взяти, то я вже не стала мовчати

Чоловік Вікторії з братом майже одного віку, різниця всього півтора року у них, весілля грали теж практично вони одночасно. У Вікторії було весілля всього на місяць раніше, ніж Людмили – дружини брата чоловіка. Але ось ставлення з боку свекрухи до жінок було і є прямо протилежним.

– Свекровь свій вибір зробила на користь дружини молодшого сина. У неї в розмові лише одна Людмила. Ще й в приклад мені її ставить постійно. Хоча, я вважаю, що незаслужено. Ми з чоловіком Миколою живемо в квартирі, яка мені дісталася від моєї бабусі, а Людмила з Романом орендують однокімнатну квартиру в тому ж будинку, де живе сама свекруха. Я працюю, а Людмила сидить вдома з дитиною, причому виховує вона сина, якого народила до шлюбу, це не рідна дитина Романа. Ми допомагаємо свекрусі у всьому, а брат мого чоловіка Роман постійно тільки у мами гроші просить.

Допомога свекрухи полягає не тільки в грошах, які старший син дбайливо постійно дає своїй мамі щомісяця. Микола, або Вікторія постійно кудись когось возять на машинах, добре їх у них дві: то Людмилу з дитиною в лікарню, то свекруха на дачу з розсадою та насінням.

– Дача – це окрема тема. Ми виїжджаємо відразу на двох машинах, веземо свекруху, Людмилу з чоловіком і дитиною, двох собак, розсаду, ящики, мішки з чимось, або добрива. Працюємо на дачі теж переважно ми з Миколою, ну іноді і свекруха. А Людмила з чоловіком Романом і сином розважається, відпочиває, книжки читає, лежачи в гамаку.

Свекруха і сама Людмила виправдовувалися тим, що за маленькою дитиною потрібно дивитися ретельно. Хоча хлопчик вже й не дуже малий, йому вже 7 років, перший клас закінчив, він цілком може гратися самостійно і немає необхідності ходити і щомиті за ним дивитися.

– Дуже сумно, що я не буду для свекрухи хорошою, скільки б не старалася і не вкладалася в сім’ю і душевно, і фізично, і матеріально. І вся ця нескінченна допомога мені абсолютно не потрібні, я просто виходить, догоджаю матері свого чоловіка.

Вікторія з Миколою дійсно, заробляють дуже добре їм набагато легше купити і картоплю, і огірки і полуницю, або ще якусь городину. Хоча купувати і так доводиться, тому що практично все, що вирощується на тій невеличкій ​​дачі йде Людмилі з Романом і свекрусі. Свекруха, не соромлячись, щоразу накладає Людмилі повні сумки:

– Ой, полунички зібрала велику миску, це синові Людмили, ми обійдемося. Огірочки ж гляди, Вікторіє, не чіпай, я вже їх Людмилі спакувала, їм потрібніше, вони погано живуть, а ви і самі все купити собі можете. Ні, картоплі молодої я тільки Людмилі накопала, а ви почекаєте.

Свекруха права в одному: Людмилі дійсно потрібніше. Але могла б жінка вже і роботу знайти, дитина в неї вже не така й маленька. А ще, могла б і сама постаратися і допомагати на городі, раз ягоди, овочі і зелень потрібні їй так.

– Після того, як мені навіть пучок кропу взяти не дозволили, бо Людмила вирішила насушити зелені на зиму, я вже зовсім образилася. Сказала чоловікові, що ноги моєї більше на дачі не буде. Ні в якості безкоштовної робочої сили на благо Людмили, ні в якості водія. Микола мене підтримав у моєму рішенні, йому на всю цю комедію дивитися набридло. Та й прикро. Одні відпочивати приїжджають, інші – працювати з ранку до ночі. Що після цього почалося – не передати словами.

Усі рідні стали говорити, що у Вікторії з Миколою зовсім немає совісті. Мовляв, живуть самі дуже забезпечено, а працювати не бажають, щоб хоч якось допомогти вже давно немолодій мамі і бідній сім’ї рідного брата.

А те, що тепер на дачу доводиться їздити на електричці сподвигло свекруху на справедливу, на її думку пропозицію своєму синові Миколі:

– Миколо, одну машину ти повинен подарувати своєму братові. Він і буде нас возити на дачу, раз ви відмовилися допомагати рідній матері. У вас машини дві. Брат і без машини, і орендує квартиру, Людочка не працює, їм взяти такі гроші просто нізвідки, так що так буде справедливо. Треба ділитися з рідною людиною.

– Я, звичайно обурилася, але ми і не думали робити такі шикарні подарунки. Але мати чоловіка не хотіла оплишати своє затії, почалися нескінченні дзвінки до нас, стала прямо говорити Миколі, що вона напише дарчу на свою квартиру і дачу на брата чоловіка, а йому не дістанеться нічого.

Тут вже і Микола не хотів мовчати, добре, нехай роблять, як знають, тільки б потім мама не пошкодувала про рішення, братик може і їй самій на двері вказати, куди вона після цього піде.

Свекруха подумала добре і подарувала молодшому синові тільки квартиру, з дачею вирішила почекати. А Микола перестав щомісяця давати мамі гроші, як колись, таку собі надбавку до пенсії, все одно ці гроші забирав брат.

– Ну і що б ви думали? Пів року минуло, дзвонить свекруха і скаржиться, молодший синок і його дружина вказали їй на двері. Просить слізно, щоб ми перевезли її речі на дачу, а в квартиру вселяється молодший син з Людмилою, дитиною Людмили і сама Людмила, яка чекає вже їх спільну дитину.

Матері речі Вікторія з Миколою перевезти звичайно допомогли, добре, що літо надворі, але взимку на дачі абсолютно неможливо жити: будиночок легенький, дерев’яний, опалення немає. Порадилися Вікторія з Миколою і взяли однокімнатну квартиру в кредит, в квартирі буде жити свекруха.

– Вдячна мати чоловіка? Так, дуже. Так ще незадоволено просила недавно нову квартиру на її ім’я переписати, а то, мовляв, не порядок: вона там не господиня, відчуває себе недобре. Микола відмовився, тому що у матері його ще вистачить розуму і її відписати на молодшого синочка і його таку недобру дружину. Матір незадоволена дуже після відмови, але мовчить, жити їй все одно ніде. А ще подейкує, що треба розсаду ставити пророщувати: скоро на дачу, а молодшій дочці Людмили так вітаміни потрібні. Ми відразу сказали, вже серйозно і твердо: на нас в дачних справах своїх навіть нехай не розраховує.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ecoohotnadzor31.

You cannot copy content of this page