Я вийшла заміж за чудового чоловіка, живемо ми окремо. У Романа є ще два брати, тобто у моєї свекрухи троє синів і вони всі одружені. Валентина Олексіївна дуже активна жінка. Ще з дитинства вона звикла керувати своїми дітьми, і тепер пробує не втратити свої позиції, активно втручаючись в життя своїх синів.
Нам, невісткам, з нею доводиться дуже несолодко. Мало того, що вона людина радянського гарту, яка вважає, що завжди потрібно слухати старших, нехай навіть вони несуть нісенітниці. Так вона ще і до остраху економічна. А улюблене її заняття – це їздити від сім’ї одного сина до іншого на перевірку.
Все заради того, щоб перевірити, чи правильно невістки ведуть побут, а як зазвичай неправильно, так щоб поради їм надавати. Якби тільки вона давала і правда нормальні поради, та ще й спокійно, то була б інша справа. Але вона жінка імпульсивна і нетерпляча. Побачить, що щось не так – відразу ж дає вказівки, причому таким тоном, що залишається тільки мовчати, а ще краще – записувати за нею її безцінні поради. Витримати це все неможливо.
Нещодавно черга дійшла до нас – Валентина Олексіївна приїжджала до нас і наводила свої порядки. Ложки і виделки треба ставити на такому місці, як їй подобається, внизу, бо вона невисокого зросту. А ми в родині всі високі, нам подобається вгорі ставити. Суп варити постійно з м’яса не можна – це все трата грошей. Краще варити на овочевому бульйоні і не хвилює, що у нас всі м’ясо люблять їсти, та й грошей вистачає. Постійно ходить за всіма вимикає світло по квартирі, і розповідає, що потрібна економія світла.
Я приходжу з магазину і пакети викидаю, але свекруха тут же рветься у відро для сміття і витягує їх назад, навіть якщо пакет брудний. Адже його можна помити і знову використовувати. Я не розумію навіщо, адже їх дають в магазині безкоштовно. Скільки вона мені нервів вимотала за пральну машину, що це марна трата грошей. Бо в її часи всі прали руками і нічого їм не сталося, отже, треба прати руками і мені.
А нічого, що машинка ж стоїть в будинку. Найгірше, що вона мені радила – зашивати діряві шкарпетки, адже це дуже економно і так чотири пари можна кілька років носити. Але це так нерозумно – гроші у нас є. Чоловік має високу зарплату, я теж. Ми можемо собі дозволити купувати все нове. Чого хотіти?
Поведінка свекрухи дивна і нелогічна. І вигнати її з дому не можна, і терпіти її важко. Якось чоловік розповідав про своє дитинство. Говорив, що вони жили дуже бідно. Чоловік свекрухи жив для себе, родиною не особливо переймався. По суті трьох синів тягла на собі вона, та ще й нахлібника чоловіка. А тому не дивно, що тепер у неї така тривожність.
Я намагаюся триматися і бути максимально люб’язною з мамою мого чоловіка, але не знаю, чи надовго мене вистачить. От як спілкуватися з такою людиною?
Фото ілюстративне – shutterstock.
