fbpx
Життєві історії
У моєї свекрухи діти від різних шлюбів. Вона вважає, що її другий чоловік має забезпечити спадщиною не тільки рідного сина, але і її доньку від першого шлюбу. Але сам чоловік іншої думки, тому вони досі не можуть розібратися, як правильно поділити спадщину між дітьми

В житті так буває, що люди створюють інші сім’ї, тому ситуації, коли в одній сім’ї ростуть діти від різних батьків, на жаль, не такі вже й рідкісні. Складнощі трапляються і в той період, коли діти ще маленькі: можуть проявиться ревнощі, заздрість дітей один до одного, так і в більш зрілому віці.

– Мій чоловік, – розповідає Раїса, – молодша дитина у свекрухи, є ще сестра Мирослава, з її батьком Вікторія Володимирівна розлучилася, коли Мирославі було лише 4 роки. І через рік вступила в новий шлюб. Батько Михайла дитину Вікторії Володимирівни від першого шлюбу прийняв, різниця між дітьми 6 років, якщо щось купувалося одному, то одночасно обновку отримував і інший. Навіть на дні народження одного з дітей, подарунки отримували обоє і брат, і сестра.

– Мирослава звичайно ревнувала, – визнає сама Вікторія Володимирівна, – але не більше, ніж старша дитина ревнує батьків до молодшого, навіть, якщо вони повністю рідні. Ми з чоловіком, Мішиним батьком завжди намагалися зробити так, щоб дочка відчувала себе обділеною. І постараємося робити це і надалі.

Але не так давно все в родині змінилося.

– Коли Мирославі виповнилося 20 років, – продовжує розповідь Раїса, – з’явився в її житті рідний тато. Точніше він аліменти завжди платив, але особисто брати участь в житті дочки не дуже прагнув. У чоловіка так і не народилося більше дітей, з другою дружиною він теж розлучився, їхав працювати за кордон, а тепер його знайомий повідомляв Мирославі, що батька більше немає, а вона – єдина спадкоємиця двокімнатної квартири, яка належала батькам батька, її бабусі і дідуся.

Засмутилася від новини про втрату батька Мирослава не сильно: все ж по суті рідного свого батька вона зовсім не знала, а ось звістка про спадщину її дуже втішила.

– Я буду там жити, – заявила батькам Мирослава, в той час ще студентка, – хочу незалежності, я вже доросла. Мама і вітчим марно намагалися її переконати, побоюючись того, що занадто «самостійна» дівчина може зробити щось не те.

– Ну в принципі, так і сталося, – розповідає Раїса, – через півроку Мирослава відправилася в РАЦС з дивним чоловіком, років на 10 старшим за неї, в силу того, що вона вже чекала дитину.

Втім, спокійно Мирослава прожила зі своїм чоловіком 10 років, ростили сина. За цей час встиг створити сім’ю її молодший брат.

– Ми 2 роки як одружилися, – каже Раїса, – житло знімаємо, збираємо гроші на перший внесок на однокімнатну, в крайньому випадку, хотіли на однокімнатну, а вже тепер і не знаю.

– Беріть однокімнатну. Як у вас діти з’являться, – сказала Вікторія Володимирівна, – ми з вами поміняємося, ми з батьком підемо в маленьку квартирку, а вам нашу звільнимо.

Квартира, в якій жили батьки Михайла належала його батькові. І таке рішення було б більш, ніж справедливим: Мирославі квартиру залишив її батько, а Міші залишить його батько. І недавно Раїса дізналася, що незабаром вона стане мамою. І майже відразу стало відомо, що Мирослава залишилася без житла.

– Мирослава вирішила відкрити бізнес, – каже Раїса, – потрібен був кредит, вона і підписалася на авантюру за порадою чоловіка: взяти в борг у авторитетних людей. Це, виявляється, було ще 4 роки тому. Батьки нічого про це не знали. Бізнес очікувано прогорів, чоловік Мирослави ховається від боргів десь у далеких родичів, квартиру довелося переписати на кредиторів, а Мирослава з сином повернулася до мами.

– Що ж ми тепер рідну дочку з дому виставимо? – голосить Вікторія Володимирівна. – Ми ж тепер все тут живемо, і онук без житла залишився, Мирослава з сином тут прописані.

– Мало того, що з двокімнатною квартирою вийшов облом, – обурюється Раїса, – так ще свекруха вимагає від чоловіка, щоб він переписав свою квартиру на обох дітей навпіл: і на свого сина, і на Мирославу.

– Якщо щось станеться з чоловіком, – пояснює Вікторія Володимирівна, – на вулиці опинюся я, моя дочка і мій онук. А батько Михайла цього робити категорично не хоче, пояснюючи, що Мирослава вже отримала спадок від свого батька і благополучно ним розпорядилася.

– А вже як розпорядилася, – каже чоловік, – це її справа. З нами вона не радилася. А я маю повне право залишити спадок своїй дитині і він не має зменшуватися від того, що його сестричка поступила дуже нерозумно.

Нещодавно вітчим подав на розлучення з дружиною, щоб в разі чого, дружина не змогла претендувати на половину його спадщини: мовляв, жити будемо, як жили, а після мене все відійде рідному синові.

– Тепер свекруха бігає до нас, – каже Раїса, – просить, щоб вплинули на її чоловіка, Михайлового батька.

Наперед забігає, адже свекор не збирається дарувати квартиру синові, він хоче, щоб вона дісталася йому за заповітом. Так що ви, свекор здоровий абсолютно. Так що метання Вікторії Володимирівни  виглядають більш, ніж дивно.

– Ви ж все одно будете брати квартиру в кредит, – каже свекруха синові, – а у моєї Мирослави нічогісінько немає. Ти повинен поступити, як брат, поділити спадщину. Мирослава і так знедолена, без батька росла.

– Мамо – каже чоловік Раїси, – яку спадщину? Мій батько живий, своє рішення він пояснив. Мирослава не була б знедоленою, якби хоч трохи думала, вона здатна розтринькати і цю квартиру, в кінці кінців, у неї ще й чоловік є, нехай він і думає разом з сестрою, де буде жити їхня дитина, вони теж можуть взяти житло в кредит.

Ось така в родині складна ситуація, яка поки-що не вирішилася.

Фото ілюстративне – Rsyte.

facebook