Мені 58 років, так склалося, що зараз я живу сама. У мене в селі є гарний, великий будинок, який в свій час збудував мій чоловік.
Він мріяв, що настане час, і ми всі великою, дружною родиною заживемо в цьому будинку разом.
Багато років мій Василь їздив на заробітки, і паралельно будував для нас дім.
На жаль, два роки тому чоловіка не стало, і відтоді я живу сама.
Наш єдиний син давно живе в Австрії, у нього вже там сім’я – дружина і двоє діток. Я їздила до них кілька разів. Син планує продовжувати будувати своє життя за кордоном, про що мене давно попередив.
Все у мене наче добре – маю де жити, син мені фінансово допомагає, так що з грошима проблем нема. Город у мене невеликий є, я там вирощую продукти по мінімуму, так що мені всього вистачає, крім… простого людського тепла і спілкування.
Живу я в такому районі, де сусіди ховаються за високими огорожами і майже не знають один одного.
Навіть не уявляю, що б я робила, якби не моя рідна сестра Марія. Вона старша за мене на 3 роки. Живе в сусідньому селі.
Ми з нею віднедавна майже щодня говоримо по телефону, розповідаємо про свої справи, ділимося своїми проблемами.
У Марії з чоловіком четверо дітей: три дочки і молодший син. Дівчата вже давно були заміжні, а син лише нещодавно одружився.
Марія мені пожалілася, що у сина зараз є певні фінансові труднощі, вони з дружиною не мають де жити.
Я собі добре все обдумала, і запропонувала племіннику переїжджати з дружиною до мене, місця точно всім вистачить.
Сестра подякувала мені за пропозицію, але хвилювалася, що вони не зможуть мені платити оренду.
Та я її відразу заспокоїла, що ніякої оренди я з них брати не буду, вони платитимуть лише за комунальні послуги навпіл зі мною.
Марія дуже втішилася, племінник теж неабияк зрадів.
Мій син мене в цьому підтримав. Він хвилюється завжди, що я одна, а тепер, коли в мене є племінник з дружиною, самотні вечори відміняються, і син менше переживає.
З новими жильцями моє життя дуже змінилося. Тепер я маю з ким поговорити, і це особисто для мене дуже важливо.
З племінником ми разом посадили грядки біля хати, а з невісткою щодня готуємо щось смачненьке.
І Марія, сестра моя, тепер частіше до нас приїжджає. Дім мій нарешті ожив, і я через це неабияк радію.
А навіщо тоді ці великі будинки, якщо в них нема кому жити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
