У мого дідуся є рідна сестра. Чоловіка її давно не стало, але є діти та онуки. Нещодавно нам зателефонувала її дочка і повідомила, що матір захворіла. Якийсь час вона лежала в лікарні. Мої дідусь з бабусею їздили її провідати. Але при зустрічі вона мовчала, тримала руку моєї бабусі і просто дивилася величезними очима. І з цього дня у їх сім’ї почалися сварки.
У мого дідуся є рідна сестра. Зовсім недавно все було добре. Ну як добре, відносно. Вона жила одна, чоловіка не стало три роки тому. Дітей двоє, внуки, правнуки, всі поруч, в одному місті. Чи не це щастя для бабусі? Коли діти-внуки живі здорові і поруч! Відвідують, не забувають. За матеріалами
Але недавно, нам зателефонувала дочка бабусі і повідомила, що матір захворіла. Якийсь час вона лежала в лікарні. Мої дід з бабусею їздили її провідати навіть. Але при зустрічі, вона мовчала, тримала руку моєї бабусі і просто дивилася величезними очима. Це так страшно.
-Тільки вчора ввечері по телефону з нею говорили, в гості збиралася, давно не бачилися! Згадує моя бабуся. Тепер вона лежить, ходити не вміє, говорити не вміє, благо згадує хто є хто.
Після повернення додому, з нею залишилася сидіти рідна дочка. У дочки чоловіка немає, тому майже весь свій час вона присвячувала матері, встигаючи працювати, але мабуть через те, що вона дуже часто брала відгули – її звільнили. Залишилася вона без роботи.
До цього син бабусі допомагав грошима, хоча це були маленькі суми, а дочка-доглядальниця, мабуть такий був договір. Але тепер, жінка залишилася без роботи, на пенсію бабусі і гроші сина вижити складно. Та й не завжди гроші вирішують абсолютно все. Іноді потрібні руки, фізична сила і допомога. Загалом жінка ця вимоталася. І морально і фізично вона втомилася.
Вирішила вона повернутися на роботу, найнявши для мами доглядальницю. З бабусею дуже важко, вона примхлива, не дивлячись на те що не говорить і не ходить, її треба нагодувати, помити, одягнути, масажі і купа вправ.
Тут почалися сварки, суперечки, лайка. Але ж дочка маму не відмовляється кидати, просто не тягне грошима, тому хоче на роботу повернутися, щоб грошей заробити, у вихідні сама з мамою сидіти зібралася. А син дріб’язково рахує витрачені копійки на улюблену маму.
Важко в таких ситуаціях. Особливо, коли праця жінки не була зарахованою, що вона і дні і ночі сиділа з матір’ю. Займалася з нею. Годувала. А гроші, витрачені на матір, це ж важливіше. Ось так діти і лаються ще за життя батьків. А потім роками не спілкуються. Сумна історія.
Мені жінку шкода, життя особистого немає, але її це не турбує. Вона хоче маму до життя повернути. Адже дуже боляче, коли вчора ти сидів пив чай за столом з рідною людиною, а сьогодні ця людина геть нічого не може, навіть слова промовити. І, начебто, ось вона – мама, жива, але. Але, начебто, її вже немає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
