– Вже шість років ми з чоловіком і з донькою живемо у моєї мами в її двокімнатній квартирі, – розповідає 32-річна Марта. – Мама з донькою нашою розмістилися в кімнаті побільше, а ми в маленькій. Але живемо ми дружно.

– А роз’їхатися ви не хотіли б?

– Та начебто ні, ми хотіли купувати більшу квартиру – трикімнатну, а може навіть і чотирикімнатну. Восени у нас друга дитина буде, пора розширятися! Вп’ятьох в двійці вже тісно, ​​звичайно. Ми з мамою продамо свою двокімнатну, а чоловік свою квартиру, з’їдемо в одну, ще й на ремонт залишиться.

– Стривай, так у чоловіка, виходить, є своя квартира? Навіщо ви тоді з мамою живете?

– Тому що в чоловікової квартирі живе свекруха, і з’їжджати не хоче, хоча їй є куди! Кілька місяців тому ми поговорили з нею на предмет того, що квартиру хочемо продати – так вона таку сцену чоловікові влаштувала! Мовляв, ця твоя Марта тебе обібрати хоче і викинути, залишити без житла! Навіть не думай продавати дошлюбне майно! Тобі завжди має бути куди повернутися після розлучення… Ну яке розлучення, про що мова взагалі? Ми живемо прекрасно, душа в душу, дитина у нас, а скоро і друга буде!

Однокімнатна квартира, в якій зараз живе свекруха Марти, дісталася її чоловікові багато років тому від батька – після розлучення з дружиною чоловік, йдучи, переписав житло на сина. Свекруха прожила в цій квартирі все життя – альтернативою було повернення в двокімнатну до дуже літньої матері. За матір’ю свекруха доглядала до кінця, але жити з нею разом не хотіла. Приїжджала кожен день, але ночувати ідете до себе, в синівську однокімнатну.

Кілька років тому матері не стало, свекруха вступила в спадщину, але з квартирою нічого не робить. Просто закрила її на ключ. Спочатку говорила, що коли-небудь потім буде квартиру здавати, потім – що перед тим, як здавати, житло треба привести в порядок, купити хоча б якісь меблі і зробити хоча б косметичний ремонт. Останнім часом нічого не говорить, здавати квартиру не хоче – все це клопітно і непросто.

Квартира стоїть закрита, свекруха просто оплачує комуналку – з нульовими лічильниками, за її словами, це не так уже й дорого, а сама тим часом живе в квартирі сина.

– Мама каже – не лізь у цю тему, це не наша справа! – розповідає Марта. – Хоча мені незрозуміло це. Хоча б материн квартиру за цей час можна було довести до порядку. Мотлох розібрати, відмити, потихеньку зробити ремонт… Не хоче!

Марта з чоловіком Дмитром, мамою та донькою дійсно живуть непогано. Теща дуже допомагала і допомагає з онукою. Вона людина весела, активна, весь час на позитиві, легка в спілкуванні, і зять її любить. Це Дмитро сам виступив з ініціативою – з’їхатися, виявив бажання вкласти свою квартиру в спільний котел. Зізнатися, місця їм дійсно не вистачає вже зараз, а коли народиться друга дитина, стане зовсім тісно. У будь-якому випадку треба думати про розширення.

Вони вже і за цінами подивилися: продавши тещину двокімнатну і свою однокімнатну квартиру, зможуть купити цілком нормальну велику квартиру, трикімнатну точно, а то так і чотирикімнатну. Тоді у дітей з самого початку буде своя кімната. У квартирі можна відразу зробити хороший ремонт, купити меблі – і на це грошей вистачить.

Але свекруха, почувши про ці плани, стала на диби. Квартиру віддавати вона не хоче, переїжджати в материну не буде – там нічого не пристосоване для житла, поганий район, дивні сусіди і взагалі, не лежить душа.

– Каже: дайте мені дожити в своїй квартирі! – зітхає Марта. – Ну, по-перше, яке дожити, їй шістдесят років тільки! Її мати майже до дев’яноста дожила… Ні, я нічого такого не маю на увазі, нехай буде здорова і щаслива, але що це за розмови такі? Потім, квартира не її, якщо вже на те пішло, а Дмитра. Виходить, у чоловіка є метри, на яких він прописаний і за які платить податок, але там живе його мама, і вигнати її не смій. І ми змушені з двома дітьми тулитися з моєю мамою в двійці…

Свекруха ставить наголос на тому, що це дошлюбне житло, яке хитра Марта хоче прибрати до рук, «а ти ведешся!».

– Чоловік засмучений, переживає, намагається маму переконати, я теж нервую! – розповідає Марта. – Мама каже, відчепіться від неї, не лізьте! Нехай сидить на закритій квартирі, впораємося без неї. Дмитро візьме кредит, нашу квартиру продамо, якось впораємося і переїдемо.

Правда, скромніше буде квартира, але зате не потрібно буде вислуховувати від матері Дмитра! З дітьми, мовляв, розмістимося, мама буде допомагати, я на роботу вийду, розплатимося з кредитом, потім, може, ще розширимось… В принципі варіант, але мені прикро: ми будемо кредит платити з останніх сил, а свекруха сидить на двох стільцях.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.