У мене є невелика квартира, де ми зараз з чоловіком і живемо. А нещодавно моя донька розлучилася і з маленькою онукою повернулася до нас. Я думала, що донька поки сидить в декреті, може з дитиною трохи в селі у мами пожити. Але тепер це неможливо, бо моя мама в 68 років вийшла заміж і привела в хату чужого чоловіка

Коли мама зателефонувала мені і повідомила, що вона виходить заміж, я спочатку подумала, що вона жартує, адже мамі 68 років. На жаль, все виявилося правдою. Мама давно живе сама, батька не стало ще 20 років тому. Я теж вже 35 років, як покинула рідну домівку. Живу з чоловіком і дітьми в місті, до мами приїжджаю, але кілька разів на місяць, і на свята.

Мама ще, слава Богу, добре себе почуває і справляється з усією домашньою роботою сама. Ми з чоловіком приїжджаємо коли треба город садити чи дрова заготувати, а так – мама сама дає собі раду.

А тепер вона вирішила привести в хату чоловіка. Це просто зрада з її боку! Вона не повинна була так поступати з нами. Нареченим матері виявився її ровесник, старий знайомий, з яким життя їх розвело в юності, а кілька років тому звело знову. На початку липня молодята справили весілля. Була урочиста реєстрація шлюбу в РАЦСі і вечір в ресторані – звичайно, дуже скромний, для вузького кола, але все ж.

Ми з чоловіком і дітьми не поїхали на їхнє весілля, адже я вважаю, що це сором! Навіщо взагалі матері це було? Могли б жити просто так. Я категорично проти цього шлюбу, і досі не можуть з ним змиритися. Справа в тому, що у власності мами на сьогоднішній день – великий будинок, в якому вона живе. Я давно звідти виписалася.

Мамин наречений нічого не має, при цьому у нього троє дітей і купа онуків. Загалом, за спадкоємцями, якщо що, справа не стане. Ну навіщо вона це зробила? Як вона могла так з нами вчинити. Тепер, коли вони офіційно розписані, мамин чоловік спокійно може претендувати на наше майно.

У мене, звичайно, є власне житло – невелика квартира, де ми зараз з чоловіком і живемо. А нещодавно моя донька розлучилася і з маленькою онукою повернулася до нас. Все життя я працюю на двох роботах, виростила двох дітей, зараз допомагаю дочці в декреті з дитиною. Син з своєю дівчиною квартиру знімає.

Я навіть припускала, що донька поки сидить в декреті, може з дитиною трохи в селі у мами пожити. Але тепер це неможливо. Адже у мами почалося нове життя. То ж ми вже більше пів року не спілкуємося. А нещодавно нам зателефонувала моя тітка з села, мамина сестра, і вирішила нас повчати. Каже, не по людськи ви поступаєте, мама теж має право на щастя. Могли б від душі порадіти за маму. І нічого розкривати рот на чужу нерухомість. Це низько і некрасиво – думати про спадщину, коли бабуся ще жива, весела і геть, весілля святкує.

Але ж мене теж можна зрозуміти. Цілком може вийти так, що замість маминого будинку в спадок ми отримаємо чужого по суті старого діда з купою проблем і його бідних родичів, які від свого шматка навряд чи відмовляться. Тому я вважаю, що неправа в цій ситуації не я, а мама.

Фото ілюстративне.