У мене є дві невістки, обидві живуть у мене на подвір’ї, і обидві ніде не працюють. Я думала, вони мене люблять, а виявилося, що все не так.
Двох своїх синів я залишила на чоловіка ще 20 років тому, і подалася в світи за примарним щастям. Я була впевнена, що коли у мене гроші будуть, то я зможу жити зовсім по-іншому.
Поїхала я в Іспанію, стала заробляти великі гроші, я на той час про таке і мріяти не могла.
На перших порах я мала навіть півтори тисячі євро, то вже зараз зарплата 1000-1200, як коли.
Чоловіка мого не стало давно, а два мої сини одружилися. Михайлу зараз 40 років, а Володимиру 37.
Вони обоє привели невісток до нас додому, бо жити було їм ніде.
Я не мала нічого проти, бо завжди мріяла про велику родину.
Спочатку я збудувала будинок своєму старшому сину, а потім і молодшому. В обох є по двоє дітей.
Невістки мої ніде не працювали ніколи, та й сини особливої роботи не мають. Всі вони роками живуть за ті гроші, які я висилаю.
Я їм з Іспанії щомісяця по 500 євро відправляла, собі майже нічого не залишала, а даремно.
А тепер я додому приїхала, і нарешті все зрозуміла. Діти любили мене лише тоді, коли я гроші їм висилала, а без грошей я їм не потрібна.
Прийшла я в хату до старшого сина, а там мені місця нема. Навіть на кухні диванчик для мене не передбачили.
Така ж ситуація і з молодшим сином – мені кутка у них теж не знайшлося.
Ночую я в старій хаті. І це ще не найгірше. Тут навіть ванни немає, і ніхто з дітей мене до себе в хату не кличе, щоб помитися.
В суботу я на городі весь день була, ні одна, ні друга невістка з хати не вийшли, щоб мені допомогти.
А ввечері я собі кукурудзу зварила, сиджу під хатою.
Прийшла старша невістка і каже:
– Коли, мамо, назад в Іспанію?
А молодша підхопила:
– Вам, мамо, треба на квартиру собі назбирати.
Дивлюся я на них і думаю:
– Ага, з вами назбираєш. Ви ж звикли за мої гроші жити!
А їм кажу:
– Добре, діти, поїду і стану збирати. Тільки от вам тепер роботу доведеться шукати, бо більше на мої гроші не розраховуйте!
Невісткам це не сподобалося, вони навіть образилися на мене:
– Не дай, і не лай! – сказала старша невістка.
– Не думала я, що Ви такі, – дорікнула молодша невістка.
Поїхала я назад в Іспанію з важкою душею. Треба мені в 64 роки ще думати, як собі тепер квартиру купити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
