Так вийшло в житті, що я сама виховую свою дитину, так приготовлено мені долею, непевно. Вже минуло цілих два роки як я виховую свою доньку сама. Місяць тому, я розмовляла зі своєю знайомою, почула від неї одні слова, які й досі не можу забути. Вона говорила про те, що соромно якось купувати ношені речі, а вже тим паче для малої дитини.
Я промовчала, звісно, і нічого не відповіла, зробила вигляд, що не звернула увагу на ці її слова, бо і сама часто роблю там покупки, дійсно, я часто купує речі в “секонд-хенді”, адже часто на нові речі не вистачає грошей. Невже мені повинно бути соромно за це?
Я ніколи не вважала це чимось недобрим, адже у різних людей – різні можливості. Ми з дочкою живемо в невеличкому приватному будинку, вона частенько грається на вулиці і при цьому повертається брудна завжди додому, адже у нас скрізь земля та трава. Який сенс одягати нові речі щоразу, коли вона виходить на подвір’я?
Чоловік залишив нас, тому тепер себе з донькою я усім забезпечую сама. Добре, що будинок належав моїй бабусі, тому ми не залишилися без нічого і своє житло у нас є.
Колишній чоловік не платить аліментів на дочку, він не вважає за потрібне допомагати нам особливо. А вже як моя Ярослава пішла в школу, стало мені трохи важче і це зрозуміло. Зібрати першокласницю в школу в наші дні – зовсім непросто: портфель, сукня, спортивний костюм, взуття та курточки. Я зрозуміла, що на нові речі у мене просто немає грошей, враховуючи сьогоднішні ціни, я їх не куплю. І я зайшла в секонд-хенд.
А там стільки всього, такий гарний та якісний одяг для дівчаток: блузочки, спіднички і штанці і все за такою хорошою ціною. Я накупила всього, вдома дуже ретельно випрала і випрасувати. Зовсім не скажеш, що речі ношені, вони взагалі всі, як новенькі, я хороші речі вибирала.
Я вирішила про це нікому не розповідати, не хотіла, щоб люди знали про це. Тому, коли подруга стала говорити щось цю тему, мені стало трішки ніяково. У неї немає проблем з грошима, вона ніколи не зрозуміє мене. Хіба зрозуміти багатому бідного?
А недавно йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти знову в секонд-хенд, там такі гарні знижки були, думала щось гарне знайду. Хотіла подивитися Ярославі сукню в школу на зміну. Нічого не вибравши, ми вийшли з магазину, а тут якраз повз нас проходила моя подруга. Мені незручно було її зустріти, я навіть не привіталася з нею через це. Але вона ні слова не сказала, але видно було, що їй теж незручно.
Прийшовши додому, я задумалася: а чого це мені має бути соромно? Я ж не взяла в когось ці речі. Чому чужа думка повинна так мене засмучувати?
Відтоді наше спілкування з подругою зменшилося, я сама не розумію, як так вийшло. Вона перестала сама мені телефонувати і мені якось незручно самій дзвонити їй. Я думаю, що вона зовсім не розуміє мене або соромитися, тому сама не хочу починати з нею спілкування.
Хіба я маю щось пояснювати цій людині, якщо їй не шкода і вона зовсім не розуміє мене.
Фото ілюстративне.
