З Максимом я познайомилася в університеті, ми три роки зустрічалися. Він був хлопець видний, багато моїх однокурсниць мріяли бути поруч з ним, а він вибрав мене. Потім у нас було шикарне весілля. Моя бабуся, яка вперше побачила Максима на весіллі, попередила мене, що сімейне життя з ним буде непростим.
Тоді я зважила на її пересторогу і лише тепер зрозуміла, що вона мала на увазі. Ми разом вже 10 років, працюємо в одній сфері. Перший дзвінок про чоловіка зрадника був через місяць після весілля. Повідомлення і листування в соцмережах його з колегою. Я пробачила, бо чоловік присягав, що це просто спілкування і нічого більше.
Другий раз через 4 роки. Все те ж саме, тільки з іншою жінкою, старшою за мене, до того ж, з дитиною. Я поїхала в інше місто, він тут же кинувся за мною, обіцянки, подарунки, квіти. Тоді я пробачила і повернулася, бо з’ясувалося, що я чекаю дитину. Вірила, що поява дитини змінить мого чоловіка.
Боже мій, ось зараз пишу і думаю, навіщо мені це треба. Може якраз для того, щоб визначитися. Тепер у нас росте маленький синочок. Довгоочікуваний, вимолений у Бога, здавалося б, у чоловіка є все, що треба для щастя. І знову моє жіноче чуття мене не підвело. Я була впевнена, що у чоловіка хтось є.
Довго збиралася з думками чи варто залізти в його телефон, щоб пересвідчитись. Після чергового непорозуміння я вирішила що все, вистачить, усім від цього тільки гірше. Залізла, підтвердилося, сказала йому через добу, що все знаю і не хочу нічого з’ясовувати і чути, я в, черговий раз переконалася, що він – ще той зрадник.
Боже, як це нестерпно, коли душа просто не витримує і вити хочеться, а при дитині не можна, доведеться себе тримати. Знову виправдання, що це тільки спілкування по телефону, що іноді йому це потрібно, і любить тільки мене і майбутнє бачить лише зі мною. Ви ж розумієте, що я не вірю що це просто спілкування?
А ще, у мого чоловіка є друг, який свою дружину, між іншим, ідеальну в усіх відношеннях жінку, ні в що не ставить. От один з одного і беруть поганий приклад.
Ось і не знаю що робити. Я сказала Максимові, що більше терпіти не збираюся і хочу розлучення. Він відповідає, що йти не буде і розлучення не дасть, тому що жити без нас не може, а мені неприємно з ним взагалі поруч знаходитися, немає довіри анітрохи. Поставила умову, що всі паролі я знаю і телефону і соцмереж, погодився тільки на телефон і то я бачу, що темнить.
Я зможу піти тільки через пів року, коли дитина підросте і зможе ходити в садок, а я вийти на роботу, щоб себе і сина я в змозі забезпечити повністю. А зараз як жити? Чи знову повірити і пробачити? Але у мене нічого не виходить, я стала підозрілою, відразу з’являються погані думки як тільки бачу, що він в телефоні або кудись поїхав.
Фото ілюстративне – freepik.
