У мого чоловіка доволі прохолодні стосунки з матір’ю, вона в дитинстві його не виховувала, ці обов’язки взяла на себе бабуся. У нього сильна образа на матір з дитинства. Він вважає, що вона його зрадила. Кожного разу, вибираючи між чоловіками і сином, вибір був не на користь дитини. І багато, м’яко кажучи, некрасивих речей робила по відношенню до нього.
Мій чоловік не спілкується з матір’ю. Я про це знала. Тому коли у нас народився син, рішення, дозволити спілкуватися йому з бабусею, було особисто моє бажання. Чоловік був спочатку проти. Але перешкоджати цьому не став.
Мого чоловіка виховувала бабуся з першого дня після виписки. З нею у нас дуже близькі стосунки. Я їй дуже вдячна за виховання чоловіка. Гідне виховання, а ось поваги до матері чоловіка у мене дійсно немає. Але і якихось негативних почуттів теж. Те, що вона ж чоловіка народила, для мене аргумент так собі. Вважаю, якщо ми вирішили взяти на себе таку відповідальність, ми просто зобов’язані дати старт дітям.
У мого чоловіка, цього старту не було. З чоловіком ми добилися всього самі. Свекруха все життя жила для себе. При тому, що бабуся її забезпечила всім. Бабуся дала їй освіту, купила машину, забезпечила житлом, виховала її сина.
Ще до нашого шлюбу, чоловік вчився в університеті, платив за навчання сам. Мати знову «потрапила» в чергову історію. Він вирішив допомогти грошима, які відкладав собі за семестр. Але при цьому було обумовлено, що йому ці гроші потрібні будуть через три місяці. До зазначеного терміну, вона гроші не повернула, тому вирішувалося питання про відрахування. Йому довелося брати академвідпустку і йти в армію.
Або коли бабуся переїжджала, дала на збереження тимчасово свекрусі свої ювелірні прикраси (щоб не загубилися). Прикраси були зібрані за все життя, а свекруха пішла і здала їх в ломбард. Дізнатися це тоді, коли вже викупити назад не можна було. Періодично вона набере кредитів і не платить їх, а чоловікові і бабусі телефонують з банку.
Насправді є ще багато дуже некрасивих ситуацій, після яких немає ніякого бажання пускати в дім свекруху. Чоловік і бабуся з нею не спілкуються взагалі, і я до цього відношення не маю. У них це почалося ще задовго до моєї появи в їхньому житті.
Зараз у нас двоє дітей. Старшого сина свекруха любить, а молодшу донечку чомусь ні. Ходить гуляти вона тільки з старшим, і лише йому купує подарунки. А до внучки їй байдуже. Я не перекладаю свої обов’язки на свекруху. Я в стані погуляти зі своїми дітьми, зводити їх кудись і купити подарунки. Я жодного разу не попросила свекруху посидіти з моїм сином або погуляти. Це виключно її бажання.
А з дочкою у неї взагалі ніяк. Від слова зовсім. Я не прошу любити свою молодшу дочку. Але і робити різницю між дітьми я теж не дозволю.
На своєму досвіді знаю що таке, коли ділять і як це прикро. У мене в родині так. Бабуся по лінії мого батька, сприймала тільки внучку від дочки. А ми з братом були їй байдужі. В результаті внучка виросла не пристосованою до життя, з позицією, що їй всі навколо чимось зобов’язані.
Своїх дітей нав’язувати я не збираюся, але і ділити не дозволю теж. Тому, швидше за все, потрібно припинити будь-яке спілкування з свекрухою. Хоча я б дуже хотіла, щоб у моїх дітей була бабуся.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
