У мене троє дітей, і я б ніколи і не подумала, що їх розділить питання спадщини. Я міркувала так: треба допомогти тому, кому більш потрібніше. А моя молодша дочка образилася на мене за те, що я, на її думку, неправильно поділила спадщину.
Мені 64 роки, зараз я лежу у лікарні. Ситуація була непроста, але, Слава Богу, все якось минулося. Я мушу цьому радіти. Тільки радіти мені не виходить, а все через мою молодшу доньку.
Я думаю, що багато хто зі мною погодиться, що дуже часто душевні переживання бувають набагато глибшими і турбують більше, ніж фізичні відчуття. Такі душевні рани не дають людині спокійно жити та радіти життю. Людина навіть не може спокійно спати ночами через це.
Так і сталося зі мною. Моя молодша дочка Леся відмовилася спілкуватися зі мною через гроші. Мене звати Галина. Я багатодітна мати. Моя старша дочка Віра вже давно одружена. Вона народила трьох дітей. Вони з чоловіком живуть у своєму домі. У них великий город та сад. Віра разом зі своїм чоловіком багато працює для того, щоб забезпечити своїх дітей.
Мій середній син, Сергій, живе зі мною. Він теж одружений і має дитину. Молодша дочка, Леся, теж одружена. У неї двоє дітей. Живе вона у квартирі чоловіка.
У мене була дача. Діти останнім часом дуже часто сварилися через те, хто з них більше бере овочів та фруктів у мене. Тому я вирішила продати дачу та гроші між дітьми я поділила. Тільки все одно більше грошей я дала Вірі: у неї ж троє дітей. А Леся на мене за це дуже сильно образилася і не хоче зі мною спілкуватися після цього.
Поки я лежу в лікарні, вона мені навіть жодного разу не зателефонувала. Я не знаю, як помиритись зі своєю дочкою. Хоча й особливої провини за собою не відчуваю. Але ж не можна через гроші відмовлятися від рідної матері. Я просто дала тій дитині, якій більше потрібніше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
