fbpx

У мене син та дочка, сину 24 роки, дочці 28. Живуть діти зі мною, і всі витрати на харчування, комуналку та інші побутові потреби на мені. Діти пропонують мені їхати в село до батьків, бо хочуть, щоб ця квартира їм залишилася

Історія про мою одиноку сусідку настільки мені закарбувалася в пам’яті, що пройшло багато років, а я досі не можу її забути. І схоже, що на мене чекає те саме, чого я дуже боюся.

Нашій самотній сусідці допомагав майже весь під’їзд, а потім ми дізналися, що в неї є донька, яка продала їхню велику квартиру, купила мамі одну кімнатку, а решту грошей забрала собі і кудись поїхала.

Ми тоді були молоді, і разом з подругою дуже дивувалися цій ситуації. У мене підростало двоє дітей, у моєї подруги одна донька, і ми собі тоді навіть уявити не могли, що наші діти колись зможуть з нами так вчинити, адже ми жили заради дітей.

І ось пройшов час, наші діти виросли. У моєї подруги донька вийшла заміж, вирішила жити з батьками, хоча має свою однокімнатну квартиру, куплену ними ж.

На той час уже чекала дитину, як би і правильно, потрібна допомога. Але дочка і зять одразу здали свою квартиру, і врешті-решт живуть разом з моєю подругою уже сім років, але вже з двома дітьми. Їм так зручно, мама все приготує, прибере, за дітьми доглянуть, а з оренди ще гроші йдуть.

Подруга не раз мені скаржилася, як їй важко, чоловік незадоволений таким гуртожитком. Я здивувалася, прямо сказавши, що вона сама винна, що дозволила доньці жити з нею. Ще й попередила, що через це чоловік може втекти туди, де комфортніше.

Але судити інших легко, значно важче розбиратися в своїй ситуації. У мене син та дочка, сину 24 роки, дочці 28. Живуть діти зі мною, і всі витрати на харчування, комуналку та інші побутові потреби на мені.

Син працює, але грошей мені зовсім не дає. Дочка після коледжу ніяк не знайде себе. Почала звинувачувати мене, що я не змогла сплатити їй університет, як це зробили батьки її однокласниць, і ті тепер влаштувалися на добрі посади.

Я одна, чоловіка мого не стало 12 років тому. Можна було вийти заміж, але моя мама сказала, що я повинна жити для дітей, а не для чужого чоловіка. Хоча одне одному не заважає, але зараз уже пізно шкодувати про це.

Коли я давала поради своїй подрузі, і що гріха таїти, навіть засуджувала її, не припускала, що сама опинюся не в найкращій ситуації. Тепер мушу визнати, що своїх дітей я виростила лінивими та невдячними. Боюся, що забезпечити себе вони не зможуть, а так сидітимуть у мене на всьому готовому.

Син мало буває вдома, після роботи йде з друзями гуляти, а дочка сидить удома майже постійно. Без грошей їй йти нецікаво, а заробити не хоче. Проте хоче гарно одягатися, хоче нові гаджети, і за все це повинна платити я, бо донька ніяк не може на роботу влаштуватися.

Я просто не знаю, що мені робити далі. Квартира трикімнатна, якщо продати та поділити на трьох, купити житло всім на ці гроші не вийде. Дочка пропонує мені переїхати до моїх батьків в село, каже, що вони літні люди та потребують допомоги, а я думаю лише про себе і не хочу їм допомогти.

Це мені каже людина, яка навіть на хліб собі заробити не може! Дуже прикро таке чути від рідних дітей.

Я поїхала б, але до пенсії треба допрацювати. У селі роботи нема, там одні пенсіонери майже. Але розумію, яка старість на мене чекає з такими дітьми.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page