fbpx
Життєві історії
У мене двоє дорослих дітей, але я почуваюся дуже самотньою. Цього року навіть на мій день народження вони не приїхали, хоча я чекала. Син забіг сам ввечері на наступний день, а дочка з зятем приїхала на годинку на вихідних. Я думаю, жінки мене зрозуміють. Коли ти прожила життя і намагалася дати все своїм дітям і онукам, а в певний момент розумієш, що ти їм всім байдужа

В свої 65 років я почуваюся дуже самотньою. Чоловіка не стало десять років тому. У мене двоє прекрасних і розумних дітей: старший син і молодша дочка. Івану вже 43 роки, Світлані, доньці, 38. Доля кожного склалася дуже добре, у моїх дітей чудові сім’ї, я за них дуже щаслива.

І є у мене п’ятеро онуків. Всі різного віку. Вони, буває, мене відвідують, такі моменти для мене найщасливіші. Живемо ми всі в одному місті, але в різних районах. І ось при такій кількості родичів, я всі свята залишалася одна. Я завжди готуюся, чекаю на них, але постійно залишаюся одна.

Поки чоловік був живий, мені і гостей не потрібно було. Ми спокійно зустрічали всі свята вдвох, і нас все влаштовувало. Але після того, як його не стало, я почала відчувати себе самотньою. І саме в свята це почуття посилюється в десятки разів. Мені так прикро коли розумію, що я стала старою і нікому не потрібною. Буває, діти навіть у новорічну ніч не подзвонять і не привітають, а роблять це вже на наступний день. Ніхто мене не кличе до себе, ніхто не хоче їхати ні в новий рік ні на Різдво до мене. Коли б’ють куранти, стріляють феєрверки, я залишаюся одна, і чекаю хоча б дзвінка.

Цього року навіть на мій день народження вони не приїхали, хоча я чекала. Син забіг сам ввечері на наступний день, а дочка прийшла з зятем на годинку на вихідних.

Я думаю, деякі жінки мене зрозуміють. Коли ти прожила життя і намагаєшся дати все своїм дітям і онукам, а в певний момент розумієш, що ти їм всім байдужа. Можливо, мої діти зрозуміють мене в старості, але це буде вже так пізно. Я живу зараз, тут, і хочу відчувати себе коханою мамою і бабусею сьогодні, а потім мене вже не буде. Сказати безпосередньо дітям я соромлюся, раптом розцінять як старечі примхи. Хочеться, щоб вони самі до цього прийшли, а не за моїми підказками.

Дуже неприємно залишатися одній в свята. Я раніше завжди уявляла, що коли мої діти будуть дорослими, на такі свята у мене буде повна хата гостей. Я мріяла, як буду старанно готуватися до свята: наряджати ялинку, готувати незвичайні і смачні страви. Уявляла, як буду втомлюватися, і полегшено зітхати, коли всі будуть роз’їжджатися.

Багато разів запрошувала всіх разом відсвяткувати Великдень або Різдво у мене вдома, але діти постійно відповідали: іншим разом, у нас вже є плани. Так прикро розуміти, що в плани твоїх дітей, які не входиш ти. Мене просто переповнює почуття несправедливості. Чому все так?

Я не можу сказати, що у мене неуважні діти. Вони мене вітають на всі свята, дарують подарунки. Тільки уваги мало. Я бачила в них сенс свого життя. А тепер, здається, що я втратила цей сенс і просто доживаю свої дні. Начебто я не така вже й стара, щоб махнути на все рукою. У мене ще є сили, щоб дати тепло, любов і ласку своїм онукам. Але це нікому не потрібно. Як звернути увагу дітей на себе?

Фото ілюстративне – miloserdie.

facebook