Я вийшла заміж за Богдана, бо бачила, що він дуже добра і хороша людина. Живемо ми окремо, у нас вже є свої діти, але родичі мого чоловіка досі вважають, що він їм щось винен.
У Богдана є молодша сестра. За розповідями чоловіка, вона завжди себе вважала найменшою й найулюбленішою. Все б нічого, але його батьки теж так вважають.
Чоловікові з самого дитинства нав’язували думку, що він несе відповідальність за молодшу сестру і повинен завжди їй допомагати. У той час як сестра ніколи не думала ні про майбутнє, ні про свої життєві проблеми. Завжди все вирішувалося за неї. Батьки опікали її до такої міри, що виросла вона ледаркою, яка абсолютно не може собі зарадити в житті.
Чоловік закінчив і університет, роботу знайшов престижну і сім’ю утримує, і батькам допомагає. Зате та красуня Світланка, після школи відразу народила дитину від однокласника і, природно, ні в який університет не поступала. Що вже говорити про її роботу – перебивається з місця на місце.
Зараз, коли мій чоловік пішов на солідне підвищення, вона, дізнавшись це, вирішила повністю присісти на шию брата. Мало того, що звільнилася з роботи, так ще й не намагається шукати нову! А у неї дитина в школі вчиться і, в будь-якому випадку, присутні щоденні додаткові витрати. Вона з чоловіком не живе, то ж мій чоловік просто вважає своїм обов’язком їй допомагати.
Але, незважаючи на всю ситуацію, що склалася, Світлана не збирається сама вирішувати свої проблеми. А запити у неї немаленькі. Щомісяця відвідує салони краси, деякі навіть кілька разів в місяць. Харчуватися вона повинна тільки по вищому розряду. І нічого, що сама на все це заробити не в змозі! Є ж старший брат, який просто зобов’язаний допомогти їй в таку скрутну хвилину!
Ви знаєте, у мене від такого нахабства просто слів немає. З чоловіком постійно про це говорю. Він і розуміє всю абсурдність цієї ситуації, але не може чинити інакше. Його так виховали, що він всім зобов’язаний. Зате йому ніхто нічого не винен! Всім щось від нього треба а допомогти йому – не потрібно. Адже він молодець і сам впорається! Але я переконана, що не можна так ставитися до рідних людей!
У нас теж підростають діти. І я хочу забезпечити їм підтримку і опору на майбутнє. Чому ніхто з рідних чоловіка не замислюється про це? Адже всім чудово відомо, яке дороге зараз гарне навчання. Сподіватися нам з чоловіком нема на кого. Так чому ж тоді всі навколо сподіваються на нього? Чому вважається нормальним, сісти на шию моєму чоловікові, звісити ноги, та ще й поганяти ним.
Не можу дивитися на це! Потихеньку намагаюся змінювати свідомість чоловіка. Так він сильно і не чинить опір, просто прищеплена йому ненормальна відповідальність занадто глибоко засіла. Розмовляти з батьками і сестрою чоловіка, вважаю, марно. Вони добре влаштувалися і їм це вигідно. Якщо дорослі люди не розуміють елементарних речей, то про що з ними можна говорити? Але, все одно, я шукаю вихід із цієї ситуації, бо вважаю її ненормальною.
Фото ілюстративне – xvatit.
