З Олексієм ми познайомилися ще в юності. Наші батьки були проти того, щоб ми зустрічалися, але слухати їх ми не хотіли, так як були закохані один в одного.
Говорити про свою сім’ю я не дуже люблю. Ми жили з вітчимом, спокійним наше життя було важко назвати. Скільки себе пам’ятаю – завжди хотілося скоріше втекти з дому, почати самостійне життя. Маму свою я не розуміла і не любила, а вітчима просто терпіти не могла. Мати сама винна, що вибрала для себе таку долю.
Коли Олексію було 22, а мені ледь виповнилося 17, він покликав мене жити в його рідному домі разом з ним. Я відразу ж погодилася і буквально бігла з власної родини. Я була впевнена, що у мене і мого майбутнього чоловіка все вийде.
Олексій оточив мене любов’ю і турботою, я ні в чому не потребувала. Він купував мені взуття і одяг, годував мене і давав гроші на мої захцянки.
Не минуло й кількох місяців, як я дізналася про своє цікаве положення. Олексій відразу ж узяв кредит, і ми відгуляли красиве весілля. Потім у нас народилася дитина. На жаль, чоловік не мав вищої освіти, тому гарував звичайним вантажником. Ми ледве-ледве виплачували взятий кредит, а вільних грошей на життя-буття ледь вистачало. Дитині буквально не було на що було купити підгузники.
І саме через нестачу грошей між нами з’явилися перші серйозні непорозуміння. Я відкрито звинувачувала чоловіка в тому, що він заробляє недостатньо і не може утримувати сім’ю. А він старався з усіх сил і намагався підробляти.
Нарешті його взяли на хорошу роботу, і нашої радості не було меж. Але почалися дуже тривалі відрядження, в яких чоловік пропадав тижнями. Весь цей час і дитина, і господарство висіли на мені, і тільки на мені. Ненадовго приїжджаючи додому, Олексій всю увагу і весь свій час приділяв малюку, купував йому дорогі іграшки і одяг. Таке виховання робило з дитини егоїста. Потім чоловік пропадав в черговому відрядженні.
Коли його перевели на нове місце роботи в інше місто, ми з сином переїхали до нього. Але довго витримати там я не змогла, і ми повернулися назад додому.
Наші з чоловіком стосунки сильно зіпсувалися. Він почав підозрювати мене в зрадах, постійно мене перевіряв, не вірив жодному моєму слову. Звичайно, мені це не подобалося і закінчилося все тим, що я перестала любити свого чоловіка. Зовсім. Мені навіть було неприємно знаходитися разом з ним в квартирі.
Дійшло до того, що мене почали дратувати навіть його дзвінки і повідомлення. Мені стало до того байдуже і порожньо, що я перестала відповідати на них зовсім.
Одного разу подруга покликала мене до себе в гості на день народження. Там я познайомилася з цікавим чоловіком на ім’я Олександр. Він сподобався мені з першого погляду, тому не дивно, що між нами зав’язався роман. Я закохалася, як дівчисько, і вирішила відкрити чоловікові всі карти. Я сказала, що сильно втомилася від нього, що мені потрібен свіжий вітер, що я нарешті знайшла свою долю. До цього дня плачу, згадуючи те зізнання.
Протягом всієї відвертої розмови Олексій плакав, як дитина. Він говорив, що дуже любить і мене, і нашого малюка, що не зможе без нас жити. Я теж не могла стримати сліз, але моє захоплення було настільки сильним, що я навіть не задумалася, що буде далі. Від мене відвернулися не тільки всі мої подруги, а й мати.
Ми з Олександром почали жити разом, але були щасливі недовго. Я чомусь почала дратуватися при одному погляді на нього і замкнулася в собі. Мені стали неприємними розмови з ним. Крім того, я все частіше почала згадувати Олексія, якого так сильно образила. Все наше спільне життя щодня прокручувалось у мене в голові. Я зрозуміла, що все своє життя чоловік присвятив нашій родині, а я так невдячно з ним поступила.
Сказати, що я пошкодувала про свій вчинок – значить нічого не сказати. Я наварила такої каші, що вже й не знаю, як її розсьорбувати. Єдине, що я хочу, повернутися до свого чоловіка, але боюся, що розбиту чашку вже не склеїш.
Фото ілюстративне – ivona.bigmir.
