– Тітко Маріє, агов, ви дома? – почувся жіночий голос.

Марія відразу впізнала сусідку і пішла їм відчиняти.

– Сьогодні ж свято, а ви зачинили і хвіртку, і двері. Колядників впустите? Діти дуже хотіли до вас зайти.

– Та як не впущу?! Звичайно, заходьте, поколядуйте, потіште стареньку.

“У Вифлиємі нині новина… Пречиста Діва породила сина…”

Діти у три голоси затягнули коляду, а Марія поспішила до хати, щоб взяти із сховку гроші, а із миски пампухів – треба ж віддячити малим колядникам за те, що і її хату не минули, а прийшли прославляти Бога.

Настрій трохи покращився, але на душі було сумно. Це перший рік, коли Марія святкує Різдво одна. Влітку не стало її літньої мами, старенька, дякувати Богу, дожила до 93-х років.

У Марії є дочка, але та не хоче з мамою родичатися. Заміж Ніна дуже вдало вийшла, чоловік її з дуже заможної родини, батьки у нього – багатії на весь район.

– Ніночко, може хоч в цьому році прийдеш до мене на Святвечір, адже я вже зовсім сама залишилася, – зателефонувала Марія доньці перед святами.

Ніна завжди казала, що вони мусять в такий важливий для родини день уважити батьків чоловіка, адже вони для них стільки всього зробили – і квартиру купили, і машину, і постійно фінансово допомагають.

– Мамо, а ви разом з бабусею вже якось самі справитеся, – відмахувалася Ніна від запрошень.

Не захотіла дочка уважити маму і тоді, коли не стало бабусі. Ніна ж добре знала, що мама сама залишиться, але ні до неї не захотіла прийти, ні з собою до сватів не покликала. А могла б, хіба б одна мама їх об’їла?

Марія розуміла, що дочка просто соромиться нею, тому і не хоче брати з собою до сватів. Сумно було матері прийняти той факт, що для Ніни свекруха є важливішою.

Тільки відпустила Марія малих колядників, як в її шибку знову хтось постукав. Жіночий голос запитав, чи є хто вдома? Але це була не сусідка.

Марія відчинила, і побачила на своєму порозі молоду, гарно одягнену, дуже вишукану панночку.

– Тітко Маріє, не впізнаєте мене? Це я, Валентина…

– Донечко, заледве тебе впізнала! Якою ж ти красунею стала! Заходь в хату, розкажеш як ти тут опинилася?

Валентина була найкращою подругою Ніни, дівчата були нерозлийвода, тому Валя була частою гостею в домі Марії. Марія її любила як доньку, бо хорошою Валя була, доброю, і до того ж – сирота, з бабусею росла.

Марія як мала змогу, то все, що купувала своїй доньці, купувала і Валентині. Жінка вміла добре шити, була знаною швачкою на всю округу, до неї з міста люди приїжджали, щоб вона зшила їм їхнє замовлення.

Коли дівчата закінчували школу, Марія їм обом власноруч зшила сукні. Тільки ось Ніні здалося, що у Валентини сукня кращою вийшла, і вона не змогла цього пробачити ні мамі, ні подрузі.

Ніна незабаром вдало вийшла заміж, а Валентина поїхала за кордон, відтоді Марія її і не бачила.

– Розповідай, Валю, де ти зараз? Чим займаєшся? – Марія була щиро рада бачити дівчину, яку своєю донькою вважала.

Валентина розповіла, що вона зараз живе в Чехії, і має невелике ательє по пошиттю одягу.

– То ви, тітко Маріє, мене так надихнули, – зізналася дівчина. – Тепер завдяки вам у мене все добре. А та сукня з випускного у мене і досі стоїть як талісман.

Марія пригостила гостю святковими наїдками, ще й сама з нею повечеряла.

– А як Ніна? Чому її немає у вас в такий день? – запитала Валентина.

Марія не хотіла нічого поганого про доньку говорити, тому просто промовчала. Але Валентина і сама все зрозуміла без слів.

– Маю пропозицію до вас, тітко Маріє. Їдьте зі мною в Чехію, працюватимете у мене, я впевнена, що кращої майстрині мені і не знайти, – раптом зробила ділову пропозицію Валентина.

Марія сказала, що їй треба подумати, та в підсумку погодилася, бо розуміла, що вона нічого не втрачає.

В Чехії Валентина створила Марії  гарні умови і для праці, і для життя. Марія раділа, бо почувалася потрібною, та й гроші заробляла.

– Мамо, я чула ти непогано влаштувалася у Валентини в Чехії. Нам гроші на нову машину потрібні, тож ми сподіваємося на твою допомогу, – зателефонувала нарешті дочка, яка почула про зміни, що відбулися у маминому житті.

– То, звичайно, ваша справа, але я б ніякі гроші нікому не давала. Вам про себе треба подумати, – порадила Валентина.

Марія сумнівалася. Вперше в житті вона має можливість дочці допомогти, але вона усвідомлювала, що їй і самій про себе подбати треба. То ж що робити – давати доньці гроші чи не давати, вона не знала.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.