fbpx
Життєві історії
У Марії не було іншого виходу, як поїхати жити в село, в старий батьківський будинок. Там ремонту не було багато років, і далеко треба було ходити по воду, а вона не молода вже. Марія вже змирилася, що якось дотягне в самотності свою старість, але про біду матері дізнався її молодший син. Іван, дізнавшись про те, що трапилася з матір’ю, все кинув і приїхав разом з сім’єю, до матері в село

Марія з Василем ростили двох синів – Валерія і Івана. Жили дружно, хоча і небагато. Коли батько був в літах і трохи прихворів, сини в усьому допомагали, ні в чому не відмовляли.

Молодший син – Іван одружився і поїхав з молодою дружиною жити в інше місто, тому після одруження з батьками бачився рідко. Старший – Валерій, теж одружився і жив з молодою дружиною у своїх батьків.

Але прийшов час і батька не стало. Після цього Валерій почав умовляти матір, підписати довіреність на комунальні послуги, мовляв хворієш, чого будеш ходити по конторам, сам платити за комуналку буду. Мати підписала всі документи. І начебто все добре, молодець син, платить завжди вчасно, ніколи не пропускає виплати, завжди, все до копієчки віддає.

Але пройшло років сім-вісім, і Валерій почав вимагати, всю квартиру в своє користування, мовляв, я тут законний господар. Марія була ошелешена словами сина і не розуміла, про що він говорить, але Валерій показав документи, підписані нею в здоровому глузді і твердій пам’яті.

Виявляється, Марія тоді підписала не довіреність на оплату комунальних послуг, а дарчу, яку син їй підсунув. Марії було дуже прикро, але щоб не опинитися на вулиці, вона почала судитися з сином. Марія подала позов, що син, отримав дарчу за допомогою обману.

Після першого засідання, Валерій став побоюватися, що може програти суд і почав наполягати, на тому, що мати була при здоровому глузді і твердій пам’яті, На доказ, він приніс документи, підписані нею. В добавок, надав квитанції про оплату комунальних послуг, як власника.

Бідна жінка, могла в будь-який момент, могла залишитися на вулиці. Зібралися всі родичі, щоб переконати Валерія, не виганяв матір на вулицю, але він уперся і стояв на своєму, моє житло, я тут господар і все тут.

Після кількох засідань суду Валерій переміг. Після цього він вигнав матір, не бажаючи з нею жити.

У Марії не було іншого виходу, як поїхати жити в село, в старий батьківський будинок. Піч в цьому будинку, була напівзруйнована, а до колодязя з водою було далеко, а тягати важко, не молода вже. Марія вже змирилася, що якось дотягне в самотності свою старість, але про біду матері дізнався її молодший син.

Іван, дізнавшись про те, що трапилася з матір’ю, все кинув і приїхав разом з сім’єю, до матері в село. Він зробив ремонт, провівши в будинок воду, і вже дуже скоро Марія відчула, що в селі їй навіть краще, ніж в місті.

Валерій швидко зорієнтувався в ситуації і почав вимагати від матері частку в будинку. Але молодший брат його попередив, щоб той навіть не смів наближатися до матері після того, що він з нею зробив.

Фото ілюстративне – yaryna.

You cannot copy content of this page