Ми з чоловіком ніколи не сподівалися на допомогу батьків, завжди намагалися самі усього досягати. Разом ми вже майже десять років, взяли під виплату квартиру, залишилося платити ще рік, а також взяли авто в кредит, бо чоловікові треба було для роботи.
У нас все більш-менш виходило, правда, доводилося на всьому економити. Але нещодавно чоловік втратив роботу, в зв’язку з чим у нас почалися фінансові проблеми. Я в декреті зараз з молодшою донькою, старшій дочці п’ять років, то ж заробітків у мене ніяких поки немає.
Гроші, які у нас були відкладені про запас, скінчилися швидко. Мої декретні йшли на виплати за машину. А треба було ще платити ще кредит за квартиру, та й дітей годувати треба було, старшій за садок платити.
Тоді нам і прийшла в голову ідея – на певний час переїхати до матері мого чоловіка, а свою квартиру здавати в оренду. Свекруха жила з молодшим сином від другого шлюбу і його нареченою.
Квартира у неї велика, трикімнатна, 80 квадратних метрів. Колись ця житлоплоща належала батькові мого чоловіка, але його рано не стало, потім мій чоловік і його мати успадкували по половині.
Свекруха вдруге вийшла заміж, народила ще одного сина. А коли мій чоловік одружився, вирішив спочатку не претендувати на квартиру, але зараз обставини змінилися і нам потрібно деякий час в ній пожити.
Подзвонив Олександр матері, розповів про нашу ситуацію і попросив її на деякий час нам виділити кімнату, попередив що через кілька днів переїдемо, бо на свою квартиру ми вже знайшли орендарів, люди готові нам непогано платити.
В домі свекрухи нас прийняли дуже неприязно. Віра Петрівна віддала нам найменшу кімнату, бо в одній живе вона, а в іншій – її молодший син з дружиною. Цей холод по відношенню до нас неможливо було не відчути, я навіть на кухню зайвий раз не можу піти. Хоча ми оплачуємо половину комуналки і купуємо продукти, господарями в цій квартирі ми себе не почуваємо.
Я намагалася лагідно і спокійно говорити з мамою мого чоловіка, але в список своїх улюбленців вона мене не внесе ніколи. Відразу видно, що свекруха більше любить молодшого сина, для нього їй нічого не шкода.
Мій чоловік і сам це бачить, але не може нічого змінити. Я йому натякнула, що він має право продати цю квартиру, забрати свою половину і тоді ми б точно розрахувалися з боргами. Але Олександр не наважиться таке зробити з рідними людьми – мамою і братом. А я б на його місці наважилася б.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.