От не розумію я таких людей, як моя свекруха. Ну не бідна ж, але така жадібна, що словами не описати. Економить буквально на всьому і мене так вчить. Днями почала повчати, я, каже, кран з водою на кухні закручую не надто щільно, так, щоб капало чуть-чуть, лічильник такі краплі не фіксує. На ніч ставлю під кран каструльку, і до ранку набирається два-три літри води! Вистачає і на чай, і на суп – ще і на умивання залишається!
В результаті у Надії Василівни, мами мого чоловіка, і куба води на місяць не набирається в цілому. Причому, все законно. До неї навіть приходили з перевірками, не знайшли, до чого причепитися. Вибачилися навіть. Вона потім кілька тижнів ходила, задерши носа. Королева економії…
Мені дуже дивно з того, що вона себе так поводить. Пенсія у неї хороша, і навіть дуже, плюс купа різних пільг, так що в цілому набігає кругленька сума. При цьому жити вона примудряється на копійки, а всі гроші відкладає на банківський рахунок. Я думаю, що у неї там вже накопичено на квартиру в хорошому районі, а може, вже й не на одну. Але дивлячись на неї, цього не скажеш.
Збирає гроші вона не з певною метою, а просто так. У неї чисто спортивний інтерес – відкласти якомога більше. Живе на сухарях і вівсянці, одяг носить роками і десятиліттями, в дім не купує нічого. Все те, що отримує, як в чорну діру, йде на нікому не потрібні банківські рахунки.
Моєму чоловікові соромно, що його мама в такому вигляді ходить! Люди косо дивляться. Не всі ж в курсі, що у мами на рахунку кругленька сума, а у нас квартира в кредиті і двоє дітей-школярів. Тому нам доводиться ще й мамі допомагати, яка шкодує собі зайвий раз фрукти купити.
Ось навесні прийшла до нас в гості, роззулась, йде в кімнату в шкарпетках, а за нею по підлозі мокрі сліди. Чобіт продірявився у неї. Чоловік за голову схопився, мовляв, мамо, як же так, ти з мокрими ногами. А вона тільки рукою махає – нічого не сталося, хороші чоботи, треба доносити сезон, а через кілька тижнів буду вже в туфлі перевзуватися. Ну що, посадив її в машину, повіз, купив чоботи, простежив, щоб старі викинула. А то ж вона і на наступний рік їх знову на себе напне.
Так і живемо. Минулого місяця холодильник у неї зламався. Майстер прийшов, руками розвів – таких більше не роблять, відремонтувати неможливо вже. Треба новий купувати. Свекрусі нічого знову не треба, вона як ціни на холодильники подивилася, то сказала – обійдуся.
В підсумку купили ми їй холодильник. Пішли і взяли в кредит! Будемо тепер виплачувати рік. Ну а як по-іншому? Лікувати її потім дорожче обійдеться. Свекруху вже не зміниш, то ж нам доводиться просто миритися з ситуацією, що склалася. А куди вона свої гроші потім подіне – побачимо. Я не впевнена, що вони дістануться саме нам.
Фото ілюстративне – cian.
