fbpx
Життєві історії
У липні брат запросив мене на весілля, але сказав, що я маю прийти без чоловіка. Ми домовилися, що доньку я маю тримати на руках. А за два тижні до весілля брат знову прислав мені повідомлення. Після цього на весілля я не пішла. Тепер брат навіть не розмовляє зі мною

У липні запросив мене мій двоюрідний брат на своє весілля. Вірніше, передав запрошення. Я сама ще офіційно незаміжня, але ми з моїм цивільним чоловіком живемо вже 6 років і нашій спільній донечці вже 4 роки.

Я подякувала йому в соціальній мережі за запрошення, написала йому повідомлення і перепитала, чи він запрошує він мене з моїм чоловіком і дитиною, адже на листівці було вказане лише моє ім’я.

На що брат відповів: “Розумієш, сестро, ми на весілля запрошуємо лише рідних людей.”

Виходить так, що покликав мій брат лише мене без мого цивільного чоловіка. Гаразд, я з цим змирилася і не навіть не образилася, хоча якось неприємно було трохи, звичайно. Я замовила сукню, індивідуальний пошив, щоб красиво виглядати, адже одружується брат.

Через тиждень він мені пише: “Ірино, ти точно зі своєю донькою будеш? Адже мені потрібно точно сказати, тому що завтра вже ми оплачуємо місця в ресторані.”

Я його запитала, мовляв може місць не вистачає, адже знала те кафе, і воно не велике, так ми не підемо тоді. Але брат запевнив мене, що місць достатньо, просто він усіх перепитує. Чесно, осад залишився у мене після цієї розмови. Коли я запрошувала б на весілля людей, я їх не перепитувала б сто разів, чи підуть вони. Я сказала братові, що дочка буде на руках, щоб не замовляв їй окреме місце. Він погодився, каже, що й інша родичка дівчинку 3-х років теж на руках тримати буде.

Все ніби добре йшло, сукню мені пошили. Але ось за 2 тижні до весілля брат мені знову пише: “Привіт, сестричко. Дізналися, що й до чого, в загальному там буде 8 годин на ресторані свято. Напевно, краще залиш дочку вдома з чоловіком. Родичка моя теж так, до речі, вирішила вдома дитину залишить. Сама розумієш, малятам 8 годин важко буде в натовпі. Вони потім плакати почнуть, вередувати, можуть нам все свято зіпсувати, адже вся увага гостей буде звернена на дітей, а ми з нареченою залишимося осторонь”.

Чесно кажучи, я була вражена! По-перше, моїй донечці вже 4 роки, з нею можна домовитися. Вона у мене дуже комунікабельна дівчинка, обожнює свята, добре танцює. Тим більше, я говорила братові, що візьму її на 2-3 години і чоловік її забере. Чесно, я вже була так засмучена таким відношенням брата до себе і відмовилася йти на весілля.

Як це так, запросити і три рази диктувати купу умов? Я йому сказала, що на його весілля я не прийду. Він потім написав, що мовляв бери і чоловіка вже й дитину. Але я наполягла на своєму і не пішла. Повинна ж бути у мене якась гордість. До речі, подарунок я все ж передала своєю ріднею. А брат мій відтоді перестав зі мною спілкуватися. Рідні жалівся на мене. Я вже й сама не знаю, чи правильно я вчинила, коли не пішла на весілля до брата.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook