Надзвичайно мудрий текст, який багато що пояснює про наші взаємовідносини з іншими людьми. “У кожного своя висота польоту. Горобці літають з горобцями, голуби – з голубами, лебеді – з лебедями, орли – з орлами.
Якщо орел візьме з собою в політ голуба, останньому доведеться летіти не на звичній йому висоті і не з властивою йому швидкістю. Рано чи пізно, кожен повернеться до своєї траєкторії польоту.” Джерело
Природна заданість людини не змінюється. Менше вкрай рідко долає свої обмеження в ім’я більшого. Якщо Ви затрималися у відносинах, заради яких довелося знизити властиві Вам висоту і швидкість, якщо розумієте, що Вам потрібно летіти далі, – летіть.
Єдино можливе диво, здатне перетворити, трансформувати менше в більше, перевершити відмінності, зруйнувати стереотипи звичних фільтрів сприйняття – це Зустріч.
Але Чудо Зустрічі є нездійсненним без готовності втратити звичне в ім’я Невідомого, без граничної відвертості. Трапляється, що на піку емоційного підйому ми наважуємося відкритися і довіритися Життю.
Але потім включається розум і часто ми шкодуємо про прийняте рішення. А пошкодував про свою відкритість, про прийнятий puзик Жити, обнуляє досягнуті цієї рішучістю результати.
Читайте також: Приголомшливо мудра притча про те, як перестати помилятися в людях
Тому, не чекайте нікого. Летіть на своїй висоті, до своїх, зі своїми.
Як сказав один мій знайомий, який багато років вкладає в ріст і розвиток інших людей: «від нас не йдуть, від нас відстають».
У його ж тональності додам від себе: «до нас не повертаються, нас наздоганяють».
