– З Катериною я познайомилася в минулому році, коли в санаторії відпочивала. Я звернула увагу на цю літню пару, бо вони зовсім не схожі на людей похилого віку. Бадьорі, доглянуті, одягнені стильно, обоє з сучасними смартфонами. В інтернеті добре орієнтуються, я в свої сорок років так не можу, а вона – на сьомому десятку!
– Ну чудово! Приємно, коли люди у віці не відстають від життя!
– Ага. З жінкою ми потім подружилися. Її звуть Катерина. У них з чоловіком двоє дорослих дітей. Дочка заміжня, є дитина, син поки в цивільному шлюбі, все вже живуть окремо від них. Каже, дітей виростили, живемо тепер з чоловіком для себе…
– Слухай, а ось цікаво, на які гроші вони для себе живуть, гаджети купують, по санаторіях їздять? Не на пенсію ж? Тому вони ж і відрізняються від основної маси пенсіонерів, що явно люди забезпечені. Хоча, якщо у твоїх друзів двоє дорослих благополучних дітей, напевно, вони і допомагають батькам?
– Так, дочекаєшся від дітей! Вони зараз самі довго на ноги стають, просто чудо, якщо у батьків допомоги не просять… Катерина сказала, що дочка в декреті, сидить з дитиною, а син кредит виплачує… А живуть вони з чоловіком на гроші від здачі квартири. Каже, спеціально купили нерухомість собі на старість, відремонтували і здають… Тут ще так цікаво: уявляєш, діти їх навіть не в курсі про наявність у батьків “зайвої” квартири!
– Невже так буває?
– Катерина спеціально тримає це в секреті, і чоловіка переконала не говорити нічого. Просто тому, що зайва квартира – джерело образ і непорозумінь. Діти б косо дивилися на батьків, які “мають можливість, але не хочуть допомогти”. Потім – квартира одна, а дітей двоє. Обоє не влаштовані. Син з кредитом, а дочка у чоловіка живе, не працює зараз. Розділити квартиру на двох не вийде. Кому допомогти – доньці чи синові, старшому чи молодшій? Якщо одному даш, то як же тоді інший? А навпіл допомогу поділити теж негаразд – виходить, нікому толком не допомогли, і самі останнє віддали…
– Ой так. Вічні дилеми …
– Ну ось. А вони влаштували так, що ніхто ні на кого не ображається. Діти сподіваються тільки на себе, тому що знають, що батьки пенсіонери, живуть у скромній двокімнатній квартирі, нічим допомогти не можуть, хіба що з онукою посидіти час від часу. Батьки переконали дітей, що живуть на пенсію, економлять, але їм вистачає. Діти радіють, що батьки хоча б допомоги не просять. Брат з сестрою в хороших відносинах, один на одного не ображаються – нема на що. А в спадок потім отримають дві рівноцінні квартири – можна буде не морочитися з продажем, дільбою. Хіба не краса? Мені здається, дуже мудро вони все влаштували…
Я вважаю, що Катерина молодець, добре все придумала. Тільки от якою буде реакція її дітей, коли вони дізнаються про квартиру, сказати важко…
Фото ілюстративне.
