fbpx
Життєві історії
У грудні чоловік занедужав і потрапив в стаціонар. Все закінчилося добре, але лікарі заборонили йому важку фізичну працю. А я вже почала хвилюватися – хто буде працювати на дачі. До зятя звернулася в черговий, кажу, Михайле, в цьому році без вашої допомоги мені не впоратися. Навіть слухати не став, каже – продавайте, нам вона не потрібна, їздити туди ми не будемо – кожен рік Вам, мовляв, про це говоримо

– Я впевнена, це вони спеціально зробили, – скаржиться 65-річна Галина Петрівна. – Ні слова не сказали, головне! Взяли і купили дачу! Ну навіщо? Дача у нас вже є! Все життя їм говоримо з батьком – приїжджайте, коли хочете, робіть там, що душі завгодно, це ваше. Ви – господарі. А ми – так, скраєчку. Але на дачу їх було не затягнути, як ми не старалися. «Відчепіться від нас зі своєю дачею, нам цього не треба», а тепер ось так!

Єдиній дочці Галини Петрівни, Вероніці, тридцяти шість років, у неї чоловік і двоє дітей – вже школярі.

– У грудні чоловік занедужав, потрапив в лікарню, само собою зрозуміло, працювати на дачі йому тепер не можна! – розповідає Галина Петрівна. – Лікар сказав – нічого важчого, ніж стакан з водою не піднімати, не нахилятися, не втомлюватися.

До зятя звернулася в черговий, кажу, Сергію, в цьому році без вашої допомоги мені не впоратися. Хоча б кілька днів виділи, тим більше, з роботою в цьому році простіше, вихідні у них були. Навіть слухати не став!

Галино Петрівно, каже, якщо дача в тягар – продавайте, нам вона не потрібна, їздити туди ми не будемо – кожного року вам, мовляв, про це говоримо.

– А продати не хочете, дійсно?

– Ну, продамо, і що робити будемо влітку? У квартирі сидіти, один на одного дивитися? Ні вже! Ми настання сезону щороку чекаємо просто з нетерпінням, на дачі відпочиваємо душею! Нехай вона у нас не шикарна, найпростіша, але нам зручностей вистачає. Електрика є, холодильник, душ літній – жити можна!

– А ну зрозуміло: молоді ваші, напевно, собі дачу не таку купили? Впорядковану? Типу заміського будинку? Щоб можна було і взимку приїжджати?

– Так ні! Звичайнісіньку дачу купили, без наворотів. Ділянка і будиночок невеликий. Хочуть все перебудовувати там. Баню будуватимуть, веранду, щось ще. Я кажу, а як же наша дача? Будували б у нас! Такі гроші витратили, і навіщо.

Причому, купили в протилежній стороні від нашої. Ось як це розцінювати взагалі? Ми з чоловіком вважаємо такий вчинок дочки із зятем мало не зрадою. Діти чудово знають, що у батька серйозні проблеми зі здоров’ям, і працювати, як кінь, на своїй дачній ділянці йому більше не можна.

Самі ж і в лікарню до нього їздили, і передачі возили, і з лікарями розмовляли потім, як і що. При цьому і Вероніка і Сергій прекрасно розуміють, що сидіти без діла, як прописали лікарі, батько не буде ні за що – не та натура. Все одно буде працювати, в ущерб своєму здоров’ю.

– А зять заявив – було б не під силу, давно б продали своє господарство, але якщо працюють, значить, сили є! – ображено розповідає Галина Петрівна.

***

У молодих на цей рахунок є своя версія.

– Та тому що там мамина дача! – пояснює Вероніка. – З нею разом я можу перебувати там не більш двох годин, потім починаються придирки. Їздили кілька разів, коли діти ще маленькі були. Мама ходить по п’ятах і вказує! Тут не ходіть, воду не лийте, вікно закрийте, світло треба економити, холодильник відкритим довго не тримай! Чого сіла, вставай, підемо, працювати треба.

Мені двох разів досить було! Після цього ми сказали, що більше туди не ногою.

За словами Вероніки, батьки купили дачу якраз в той рік, коли вони почали зустрічатися з майбутнім чоловіком Сергієм. Купили, природно, на своє ім’я, але всі роки твердили – це для вас! Мало не весільний подарунок.

Тоді ми і не думали про такий відпочинок. Хотілося їздити, подорожувати, та хоч в походи ходити, але не огірки поливати на дачі. Батьки пропонували потім навіть переоформити ділянку з будинком на нас – ми відмовилися навідріз!

– А тепер дозріли?

– Ну так. Дозріли, купили своє. Батьки ображені. Звичайно, їм би більше сподобалося, якби ми стали вкладатися в їхню власність. Мати хоче газифікувати будинок, батько мріє про лазню, але по їхнім грошам їм це не потягнути.

Тому ми вирішили зробити саме так, щоб не залежати ні від кого. Але батьки нас не зрозуміли. Ну що ж, час покаже, хто з нас правий.

Фото ілюстративне – Emarket.

You cannot copy content of this page