fbpx
Життєві історії
У Дмитра справи йшли дуже добре, в Чехії він одружився, заснував власну фірму, не раз забирав маму до себе, та й взагалі, кликав жити на постійній основі, але Надія все відмовлялася, не хотіла заважати сину. Зате син збудував для матері гарний будинок, саме такий, про який мріяла Надія. А через 30 років повернувся її колишній чоловік і почав говорити, що це не її дім, а дім їхнього спільного сина. А оскільки дім куплений за гроші сина, то він теж має право на частку в ньому

Надія вийшла заміж молодою, в 22 роки. Степан вчився з нею в інституті, але був на три роки старшим. Звернув увагу на дівчину через її довгу косу, підійшов, захотів познайомитися. Зустрічалися вони всього три місяці, а потім Степан запропонував одружитися.

Мамі відразу майбутній зять не сподобався, просила доньку не поспішати, але Надія наче пеленою хто очі застелив. Вперше закохалася, недоліків Степана вона бачити не хотіла. Через рік у них народився синочок Дмитро, відтоді чоловіка як підмінили – почав пізно приходити додому, звинувачувати дружину в тому, що вона погана господиня.

Коли синові було три роки,  Степан вперше не прийшов ночувати додому. Повернувся через день, нічого дружині не пояснюючи. Надія плакала, а мама лише хитала головою і повторювала: «А я казала тобі, донечко, не треба було виходити за нього заміж. Немає він душі…».

Відтоді Степан часто не ночував вдома, а дружині гонорово заявляв: «Якщо щось не подобається – сама на розлучення і подавай». А потім Степан зник і з життя Надії, і з життя сина. Надія взяла Дмитрика і поїхала до свекрів. Батьки чоловіка повідомили, що тепер у Степана є інша жінка – Зоя, і вони разом поїхали за кордон. Надії на той момент було всього 27 років.

***

30 років пролетіли як один день. Нелегко було Надії всі ці роки – довелося заочно закінчувати навчання в інституті, ростити сина і якось з усім цим давати собі раду. Степан ніякої участі у вихованні сина не брав, навіть аліменти не платив. Але його батьки, ніби відчуваючи провину за те, що виховали такого сина, допомагали онукові в міру своїх можливостей.

Дмитро виріс, Надія зробила все для того, щоб син мав вищу освіту. А після закінчення університету Дмитро поїхав на навчання в Чехію, там і залишився. Надія тішилася успіхами сина, але залишилася зовсім одна – її мами не стало кілька років тому, а своє особисте життя вона більше не захотіла влаштовувати, жила для сина.

Надія була дуже віруючою людиною, вважала, що якщо Степан її шлюбний чоловік, то інші – це великий гріх. От і не підпускала нікого до себе, хоча і виглядала завжди дуже добре, єдине – косу обстригла після зради чоловіка. Син, коли підріс, не раз сам радив мамі когось собі знайти, бо вона заслуговує на щастя, але та вперто відмовлялася.

– Якщо Бог дав таку долю, значить так і тому і бути, – постійно повторювала Надія і собі, і іншим.

У Дмитра справи йшли дуже добре, в Чехії він одружився, заснував власну фірму, не раз забирав Надію до себе, та й взагалі, кликав жити на постійній основі, але Надія все відмовлялася, не хотіла заважати сину. Зате син збудував для матері гарний будиночок, саме такий, про який мріяла Надія.

***

Одного разу під вечір хтось постукав у двері Надії. Степана вона відразу впізнала, хоч і пройшло 30 років. Колишній чоловік прийшов миритися. Ошелешена Надія впустила його до хати. Степан почав скаржитися, що життя у нього не склалося – Зоя його кинула і забрала все спільне майно; батьків давно не стало, а в їхній квартирі тепер господарює його молодша сестра.

От він і згадав про свою першу дружину, почав говорити про те, що лише вона є для нього справжньою, адже з нею він присягав перед Богом.

Надія слухала його, почекала, поки він доп’є каву, і попросила назавжди покинути цей дім і ніколи більше тут не з’являтися. Але Степан, який так і залишився таким нахабним, яким і був колись, відразу заперечив дружині, що це не її дім, а дім їхнього сина – і між іншим, спільного. А раз дім куплений за гроші сина, то він теж має право на частку в ньому.

В цей час задзвонив телефон, Надія побачила на екрані фото сина. Степан сам підняв слухавку і почав було щось говорити синові, але Дмитро обірвав його на півслові і попросив зникнути з їхнього життя назавжди.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page