Шістнадцять років тому моя рідна сестра поїхала на заробітки в Італію. На той час ми жили в селі, обидві вже були одружені, у мене був син, а в Ірини, сестри моєї, дочка.
Наша мама особливої спадщини не мала, лише свій старий будиночок і невеликий шматок землі. Коли ми виходили заміж, мама нас поділила таким чином: мені будинок, а сестрі – землю. Ірина сама так захотіла, бо пішла в невістки і жити їй було де.
Я ж привела чоловіка до нас додому, мама тоді дуже зраділа, хазяїн буде нарешті. Ми тоді і корову тримали, і порося, город обробляли, дрова на зиму заготовляли, то ж чоловіча допомога нам дуже була потрібна.
У сестри все було добре, хоч і жила вона разом із свекрухою. Дім у них великий, всі помістилися. Зустрічалися ми не часто, Ірина якщо і приходила до мами на свята, то не більше, ніж на годину.
Чоловік її не ходив до нас ніколи, і до себе не кликав, очевидно, що зять не хотів з нами родичатися. Прожили вони разом років десять, а потім Ірина вирішила їхати на заробітки.
Всі зароблені гроші вона висилала чоловікові, а він будував будинок для доньки на тому клаптику землі, який мама віддала сестрі. Треба сказати, що дім вийшов доволі непоганий, племінниця нещодавно заміж вийшла і з чоловіком відразу туди і в’їхали.
Додому Ірина приїжджала раз в рік – на Різдво. За цей час багато змінилося: не стало спочатку її свекрухи, а потім нашої мами. Сестра не приїхала, щоб провести маму в останню путь, сказала, що її з роботи не відпускають. Особисто мені було прикро, але що поробиш, таке життя.
Був ще один випадок, ми хотіли синові квартиру купити, нам не вистачало на перший внесок дві тисячі євро, ми звернулися до Ірини, але вона нам відмовила. Більше ніколи я до неї не зверталася.
А яка тепер склалася ситуація. У чоловіка моєї сестри є інша жінка, яку він привів в дім, в який вкладає гроші моя сестра. Впевнена, що племінниця теж все знає, але чомусь мовчить.
Я спочатку хотіла зателефонувати сестрі в Італію і все розповісти, але потім передумала. Якщо рідна донька мовчить, то навіщо мені влізати.
Чи я не права, і треба сестру попередити? Але ж вона і не повірить… То як правильно поступити, я просто не уявляю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна