Ми з чоловіком вже 17 років разом, і зараз у нашій родині склалася дуже неоднозначна ситуація. 10 років тому чоловік мені зрадив, я ще тоді хотіла розлучитися, але втрутилися батьки з обох сторін і нас помирили.
Зустріла свого майбутнього чоловіка я ще в університеті, Вадим довго добивався моєї прихильності і його наполегливість увінчалася успіхом, я почала з ним зустрічатися, а згодом ми побралися. Вадим був єдиним сином у своїх заможних батьків, які нам відразу на весілля квартиру подарували. У свої 26 у нього вже був автомобіль, так що з фінансової точки зору все було дуже добре, я була впевнена, що поряд з таким чоловіком я почуватимуся захищеною.
У нас було шикарне весілля, яке повністю профінансували свекри. У мене батька немає, а моя мама працювала вихователькою в дитячому садочку, тому грошей в нашій сім’ї ніколи не було. Мені подобалося те, що батьки Вадима мене гарно прийняли, тим, що я з бідної родини, мені ніколи ніхто не дорікав.
Коли у нас народилася донечка, я пішла в декрет, і весь свій час проводила вдома з дитиною. Тоді я і побачила перші зміни в поведінці чоловіка, він часто затримувався на роботі, додому приходив пізно і не завжди тверезий. Я запідозрила, що у нього хтось є, навіть кілька разів крадькома перевіряла його телефон, але нічого особливого не знаходила.
А якось у чоловіка була зустріч випускників, вже було далеко за північ, а він ще не повернувся з гулянки, телефон його був відключений. Вранці я залишила доньку на свою сусідку і поїхала до його товариша-однокласника, щоб розпитати, може той щось знає. Хотіла подзвонити в двері, але вони були відчиненими, і я зайшовши побачила те, чого б воліла не бачити ніколи. Там був мій чоловік з своєю однокласницею, вони ще спали, тому мене не помітили.
Я тихенько вийшла з квартири і не розуміла, що мені робити далі. Вадим прийшов додому під обід і почав виправдовуватися, що вечірка затягнулася і він ночував у друга. Та я йому розповіла про все, що бачила і сказала, що хочу розлучення.
Вадим почав мене вмовляти не кидати його, пояснював, що був під впливом емоцій, що ця дівчина колись йому дуже подобалася, але вона відшила його, а тепер був шанс зрівняти рахунок.
Я не бажала все це слухати, але в справу втрутилися батьки. Моя мама радила мені не розлучатися заради дитини, а батьки Вадима пообіцяли купити нам трикімнатну квартиру в обласному центрі, мовляв, ми переїдемо в інше місто і почнемо нове життя.
Так ми і зробили, свекри виконали свою обіцянку, квартира перевершила всі мої сподівання. Ми стали жити, чоловік змінився, став уважнішим до мене, додому приходив вчасно, то ж я і справді повірила, що тоді сталася прикра помилка.
Але якось я пішла за продуктами, в магазині біля нашого будинку не було того, що я шукала, тому я вирішила поїхати у найближчий великий супермаркет в іншому районі. Там я випадково побачила свого чоловіка, він був не один, а з тією самою однокласницею.
Я підійшла до них і привіталася, чоловік зовсім не збентежився, лише запитав, що я тут роблю. Зі мною їхати додому він відмовився, сказав, що у нього є ще якісь справи. Приїхав додому нетверезий, почав шукати до чого причепитися. Пояснив, що зустрілися випадково і по старій дружбі пішли на каву, нічого більше.
Та я не хочу ще раз повірити в казочки. Шкода лише згаяного часу. Зараз мені 40 років, кому я буду потрібна? Дуже шкодую, що не розлучилася ще 10 років тому. Якби ми тоді розійшлися, моє життя було б зовсім інше. Та на розлучення я тепер точно подам і будь що буде.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.