З Орестом ми знайомі ще з першого курсу університету, але почали зустрічатися вже після закінчення навчання, останній рік жили разом. Тобто, знаємо один одного вже вісім років. Стосунки були хороші, разом винаймали житло, працювали, подорожували. Орест зробив мені пропозицію і я погодилася стати його дружиною.
Працювали ми обоє, грошима не розкидалися, але нам їх вистачало на життя. Скільки заробляє Орест я ніколи не цікавилася, я взагалі більше звикла розраховувати тільки на свої. За оренду платили в рівних частках, продукти купували разом, а на одяг і інші речі я у нього ніколи не просила, сама справлялася.
Ми почали готуватися до весілля. Не хотілося робити величезну гулянку, але хотіли зібрати близьких друзів і рідних. На той час Орест вже давно був знайомий з моїми батьками, а ось я з його сім’єю ще ні. Мами його не стало ще в роки нашого студентства, а батько постійно їздив за кордон на роботу. Батьки Ореста розлучилися, коли він був школярем.
Але тут пропозицію руки і серця збіглися з відпусткою його тата, той зібрався заїхати до нас, познайомитися зі мною. Як я зрозуміла, на саме весілля він не встигав, тому вирішив приїхати ось так. Він навіть пообіцяв купити синові на весілля квартиру.
А поки житла не було, то планувалося, що жити майбутній свекор буде у нас. До приїзду батька нареченого я гарненько все прибрала і приготувала стіл. Зустріти його я не могла, він приїжджав в будній день, мене б не відпустили. Та й сенсу не бачила. Ореста зустріне, хай поспілкується з батьком.
Повернувшись з роботи, вдома я познайомилася з Миколою Вікторовичем. Враження він на мене справив не найкраще. Микола Вікторович хмикнув і почав розпитувати про роботу. Я відповідала із завзяттям, мені моя робота подобається, але батько нареченого мене зупинив, заявивши, що дружина повинна сидіти вдома і займатися господарством.
Свекор був не зовсім тверезий. Почав говорити, що господиня я не дуже. І пил знайшов, і страви йому не сподобалися. Микола Вікторович зробив висновок, що я просто не старалася. Я старанно мовчала, дивлячись на Ореста, але той тільки мовчки кивав. Зрозумівши, що підтримки не отримаю, я вирішила піти в кімнату, щоб не роздмухувати цю неприємну для мене ситуацію.
В той вечір я вирішила, що краще переночую у батьків. Орест намагався мене зупинити, але я пішла. Мені його батько не сподобався зовсім. Я оголосила Оресту, що поки його тато у нас, я поживу у батьків. Приводом було, що я не хочу їх обмежувати.
У батьків я прожила тиждень, а коли повернулася додому Орест приголомшив мене заявою, що весілля не буде. Він пояснив, що батькові я не сподобалася і він поставив умову – або весілля відміняється, або Орест позбавляється дотацій з його боку. Виявилося, що мій наречений працював, отримуючи досить мало, а велика частина бюджету складалася з батьківської допомоги.
Я не знала, що йому на це відповісти. Орест пом’явся і потім сказав, що ми можемо продовжувати жити і без весілля. Але так, щоб його тато про це не дізнався. Він говорив, що немає різниці – одружені ми чи ні, але для мене ця різниця була. Не в штампі в паспорті, а в тому, що мій коханий чоловік так легко готовий від мене відмовитися, тільки б не позбавлятися фінансової допомоги.
Я в той же день зібрала речі і повернулася до батьків, поки не знайду квартиру. Орест мені подзвонив кілька днів, а потім перестав. Ось і вся любов. Але я навіть рада, що не встигла зв’язати з ним життя. Це був гіркий, але дуже корисний досвід.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
