Краще вже було би нічого не дарувати, ніж прийти до дитини, і принести всього 100 доларів. Адже бабуся з дідусем добре знали, що внук хоче новий велосипед, який коштує значно дорожче.
У мого сина першого вересня був день народження, такий собі перший серйозний ювілей – 10 років. І ми вирішили відсвяткувати це в тісному колі – покликали моїх батьків, і чоловікових до нас в гості.
Свекри у мене люди не бідні, гроші у них є. Вони напередодні свята мали з сином розмову і почули, що він хоче новий велосипед за 12 тисяч гривень.
Не знаю, що вони йому там обіцяли, але син сподівався, що на день народження бабуся і дідусь йому привезуть цей велосипед.
Натомість свекри принесли конверт, в якому було всього 100 доларів. Син коли це побачив, то дуже засмутився, аж розплакався.
Свекруха відразу це помітила, і стала йому рахувати-пояснювати, що 100 доларів, це третина необхідної суми. Мовляв, це їхня частка, а якщо таку ж суму подаруємо ми з чоловіком і мої батьки, то якраз на велосипед вистачить.
Я на свекруху за це дуже зла. Мало того, що вона наобіцяла щось там дитині, і не виконала своєї обіцянки, так ще й приплела до цього і мене, і моїх батьків.
До чого тут, взагалі, вони? Мої батьки живуть скромно, їм самим ледве на життя вистачає. Вони і так принесли тисячу гривень, для них це дуже багато.
А от свекор в Америці 15 років був, грошей багато наскладав, бізнес свій по поверненню додому відкрив.
У них син один (мій чоловік), і внук один теж. Невже важко було виділити тих 300 доларів, і зробити єдиному внуку такий подарунок, про який він мріяв?
А тепер що робити? Мої батьки не дадуть 4 тисячі гривень, бо не мають.
Ми з чоловіком зараз теж не маємо зайвих ні 4, ні 8 тисяч, щоб додати до тих подарованих свекрами 100 доларів.
Так що, як тепер бути, я не знаю. Краще б вже свекри нічого не дарували, чесне слово.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
