Я завжди вважала, що відповідальність за літніх батьків мають брати на себе усі діти, але в нашій родині все чомусь зовсім не так.
У мене є старша сестра Олександра. Їй в житті, можна сказати, пощастило, тому що вони з чоловіком – доволі заможні люди.
У її чоловіка ще до весілля була своя квартира, потім вже разом вони купили заміський будинок.
Гроші у них теж є, при чому, не малі. Важко сказати, чого у моєї сестри немає.
І при всьому цьому, Олександра не вважає, що має обов’язок перед нашими батьками, чи переді мною, допомагати.
Сестра ще давно сказала, що відмовляється від спадщини на мою користь, але за це відповідальність за догляд за батьками лежить на мені.
Я, звичайно, допомагаю, чим можу, але у мене самої нічого немає.
Я розлучена, сама виховую сина. З роботою у мене проблеми, заробляю я небагато.
Чоловік платить мінімальні аліменти і більше нічим не допомагає.
Олександра добре знає про мою ситуацію, але бодай хоч раз грошей запропонувала!
У батьків нещодавно зламалася пральна машинка, потрібно було купити нову.
Вони обоє пенсіонери, і для них така покупка не під силу.
Тоді я зателефонувала сестрі, попросила її допомогти, але Олександра різко відповіла, що зайвих 20 тисяч у неї зараз немає.
Звичайно, немає – вони ж нещодавно другу машину купили, Toyota, з салону.
А для мами 20 тисяч гривень не знайшлося!
У мене не було виходу, і я взяла пральну машину в кредит, тому що не могла залишити батьків просто так, маму руки болять, як вона має прати?
Та схоже, про це турбуюся лише я, а сестрі байдуже.
У батька в неділю був день народження, мама нас запросила, стіл накрила.
Олександра зайшла буквально на кілька хвилин, сказала, що дуже поспішає, залишила конверт, в якому було всього півтори тисячі гривень.
Напевно, сестра вважає, що цього достатньо.
Так, це немалі гроші для пенсіонерів, але не для моєї сестри, яка в косметичних салонах за один раз може витратити в рази більше.
Олександра вважає, що вона все робить правильно – кому спадщина, той батьків і доглядає. А спадщина – це невеличкий будинок, в якому зараз наші батьки живуть.
Дивлюся я на свою сестру і думаю – це гроші її так змінили, чи вона завжди такою була?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі