fbpx
Життєві історії
У 47 років Галина зустріла Миколу і так щиро покохала, що й подумати не могла, що таке щастя чекатиме на неї після того, як за кордон втік перший чоловік. А тиждень тому з’ясувалося, що Галина чекає дитину. Та старші доньки відразу сказали: – Ти нас ганьбиш, всі будуть пальцями показувати. Дитину не тільки народити потрібно, її виростити треба, на ноги поставити. Через двадцять років тобі буде під сімдесят, ти не зможеш нічого дати тій дитині. Вона повністю звалиться на наші плечі, ми до такого не готові. І Галя зрозуміла, що може втратити своє жіноче щастя

– Моя старша дочка мені заявила прямим текстом, мовляв, ми з Тетяною категорично проти того, що ти вже чекаєш дитину, – сумно розповідає 47-річна Галина. – Тому що ця дитина врешті-решт ляже на наші плечі, мовляв, це ж очевидно! А нам чужі діти не потрібні, ми своїх хочемо народити і виховувати.

У Галини дві вже дорослих дочки, 25-ти і 19-ти років. Коли молодшій було 6 років, Галина розлучилася. Колишній чоловік поїхав за кордон, з дітьми не спілкувався зовсім і аліментів не платив.

Втім, татусь і до розлучення в життя сім’ї фінансово особливо не брав участі. Так що можна сказати, що дітей Галина виростила сама. І виростила на досить хорошому рівні: дівчатка були одягнені, взуті, щороку їздили на море, мали гаджети не гірше, ніж у подруг. Щоб все це забезпечити, доводилося Галині багато працювати, не шкодуючи ні себе, ні своїх сил.

– Після розлучення у мене і думки не було ні про яке особисте життя! – каже Галина. – На це не було ні сил, ні часу, ні бажання. Які чоловіки? Працювала постійно, займалася дітьми, нікого собі не шукала.

Але доля розпорядилася інакше – деякий час назад по роботі Галина познайомилася з Миколою. Вони дивно підійшли один одному, і останні два роки живуть разом. У них прекрасні відносини, взаєморозуміння й щире кохання.

– Але спільних дітей в такому віці ми, звичайно, не планували, – згадує Галина. – Про це навіть мови не йшло зовсім. Я і не думала, що таке взагалі можливо, чесно кажучи.

А тиждень тому з’ясувалося, що Галина чекає дитину.

– І що тепер будеш робити? – зі співчуттям та розумінням запитує Галину подруга.

– Спочатку навіть не сумнівалася, чого людей смішити в моєму віці, – зітхає Галина. – Але ось Миколі сказала і засумнівалася. Він такий радий став, як тільки почув цю новину. Це ж прекрасно, каже! Готовий і ночами не спати, і з коляскою гуляти, і підгузники міняти, і взагалі робити все, що треба. Так дивно! Колишній на дітей уваги не звертав в принципі.

– А фахівці що кажуть тобі?

– Слухай, я думала, лікар мене на сміх підніме! А вона нічого. Картку вивчила, аналізи подивилася. Ну, каже, в принципі, все у вас має бути дуже добре. Тільки потрібно буде більш пильно спостерігати, виконувати деякі рекомендації.

– А ти?

– А я раптом подумала, а може, і справді спробувати ще раз стати мамою? Перші двоє промайнули, я і не помітила, як. Молода була, з чоловіком сперечалася постійно, думала в основному про виживання, а не про дітей своїх. Зараз би, звичайно, все було по-іншому. Усвідомлено, не поспішаючи, з любов’ю. І Микола мій хоче спільну дитину, виявляється. Це ж щастя для жінки, про яке я все життя мріяла.

– Ну так пробуй, раз хочеш. В чому проблема?

– Так дочки старші категорично проти! Як дізналися, так у них просто істерика, у обох. Ти, кажуть, з глузду з’їхала на старості років! Ти нас ганьбиш, всі будуть пальцями показувати. Дитину не тільки народити потрібно, її виростити треба, на ноги поставити. Через двадцять років тобі буде під сімдесят, ти не зможеш нічого дати тій дитині. Вона, кажуть, повністю звалиться на наші плечі, ми до такого не готові.

Галина навіть не знає, як правильно вчинити, щоб не втратити щастя свого про яке все життя мріяла тільки.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook