fbpx
Життєві історії
У 22 роки Галина погодилася забрати чоловікового племінника до себе. Подруги радили їй віддати хлопчика свекрусі, але Галина згадала свою історію і вирішила, що дитину вона не кине. Найбільше вона хвилювалася про те, щоб не повернулася мама Сашка. Тепер Галина пишається племінником, щиро вважаючи його своїм старшим сином

Галина прийшла додому і побачила, що біля її чоловіка є якийсь хлопчик. На вигляд йому було приблизно 10 років.

– Галино, це – Сашко, і він буде жити з нами, – спокійно сказав чоловік.

Галина, почувши заяву чоловіка, від несподіванки впустила пакети з продуктами. Вона стояла, не знаючи що сказати, переводячи погляд з чоловіка на хлопчика і назад.

– Саша, йди до себе в кімнату. Нам з тіткою Галиною треба поговорити!

Галина взяла себе в руки, роззулась, і пішла помити руки. Андрій, чоловік Галини, відніс пакети на кухню і заглянув у ванну до дружини.

– Чому ти мене не попередив?

– Галино, якось несподівано все вийшло, Я хотів… Не знав як…

– Чому ти мені не сказав, що у нас вдома дитина? Я б купила чогось корисного, а ще – солодкого до чаю. – Галина повернулася до чоловіка і взяла рушник.

– Ти не будеш лаятись?

– Ні. Розбери покупки, а я піду знайомитися.

Галина на мить заплющила очі і згадала себе.

– Марина, знайомся – це Галина, моя дочка від першого шлюбу. Тепер вона буде жити у нас.

– Як ти посмів притягти цю дитину в мій будинок? А мене ти запитав? У нас своїх двоє! Навіщо вона тут? Віддай її своєї матері! З нами вона жити не буде!

– Валентино, ну що ти? Галина втратила матір, інших родичів немає. Куди я її? На вулицю? У Галини квартира є.

– Мені байдуже куди! Хочеш – на вулицю, хочеш – до своєї матері, хочеш – в дитбудинок!

Галина похитала головою, відігнавши спогади. В кінці-кінців, в дитбудинку було не так вже й погано. Життя з мачухою явно було б значно гірше.

Галина постукала в двері маленької спальні і зайшла. Саша сидів на ліжку і зосереджено дивився в одну точку.

– Здрастуй. Тебе Саша звати? Я – Галина. Давай знайомитися?

Галина простягла хлопчикові долоню, той з побоюванням покосився на руку дівчини і відвернувся.

– Підемо чай пити? Ти любиш оладки? Ще у нас десь була згущене молоко. Ти голодний?

Сашко кивнув.

Галина замішувала тісто. Вона й гадки не мала чим же годують дітей. Суп? Напевно. Супи корисні для всіх. А вже пюре з сосисками люблять всі діти.

Після вечері Андрій включив телевізор, посадив Сашка перед екраном, прикрив за собою двері, зітхнув, налаштовуючись на важку розмову з дружиною, і пішов шукати Галину.

– Де його мати?

– Я не знаю, років 12 її не бачив. Підкинула Сашка мамі під двері, з запискою в руках – закохалася, поїхала, не шукайте.

– Ти впевнений, що хлопчик буде жити з нами?

– Якщо ти не проти.

– Не проти, – кивнула Галина. – Треба зайнятися оформленням документів.

Однокурсниці Галини відверто не розуміли її вчинку:

– Тобі 22 роки, який племінник? З глузду з’їхала? Нехай живе з матір’ю твого Андрія! Про себе подумай! Ти не працюєш, якщо будете хлопця утримувати, на тебе грошей не залишиться!

– Залишиться, а якщо ні, то я якось це переживу! – відмахнулася Галина. – Але хлопчика не кину. Досить того, що батьки його кинули.

Галина оточила племінника турботою. У хлопчика підтяглася успішність, у Галини була невелика перевага – вона закінчувала педінститут, і як знайти спільну мову з дитиною її навчили.

Народження двоюрідної сестри Сашко зустрів із захопленням. Вільний від уроків і домашніх завдань час він присвячував маленькій Оленці. Ревнощів не було: Галина згладила ситуацію, як тільки у Сашка з’явилися перші побоювання в власної непотрібності.

Зараз Олександр вчиться на 4 курсі. Він буде вчителем, як і Галина. Але викладати він буде інформатику. Саша знімає квартиру і працює – лагодить комп’ютери і ноутбуки. Юнак – найбажаніший гість в домі дядька й тітки. А Оленка і її молодший брат Тарас обожнюють свого старшого брата.

Галина пишається племінником, щиро вважаючи його своїм старшим сином. А Андрій все так же без розуму від власної дружини. Єдине, що трохи гризе Галину – а що, якщо повернеться Ліда, його мама? Але що б не трапилося, Галина впевнена – Сашко з гідністю поведе себе в будь-якій ситуації, адже вона виховала порядну людину.

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page