fbpx
Життєві історії
Тиждень тому я приїхала з села і пішла до матері, забрати речі, які я в неї залишала. Прийшла я до неї, питаю, де дитяче ліжечко і коляска, а вона мені каже, що віддала все сусідці

Я заміжня вже 5 років, зараз чекаю другу дитину. Народжувати десь в кінці вересня. На початку літа я поїхала в село, щоб трохи відпочити, і сил набратися. Але повним ходом йде підготовка до нового етапу в нашому житті.

Старшій дочці трохи менше двох років – різниця невелика, та й друга буде дочка, тому клопоту менше, ніж з першою дитиною – основні речі залишилися. Все ж легше, якщо хоч щось є.

Ми з чоловіком від його батьків переїхали в квартиру, яку взяли в кредит. Хоч квартира і двокімнатна, але місця не так багато, як хотілося б, тому всі дитячі речі, з яких старша донька виросла, ми віддавали частину батькам чоловіка, а частину моїм.

І тим і іншим говорили, що з другою дитиною затягувати не плануємо, тому не потрібно віддавати ліжечка, коляски, одяг. Взагалі нічого не потрібно нікому віддавати. Природно, всі головою покивали.

Тут тиждень назад я повернулася з села, і мені закортіло речі дитячі перебрати, випрати чохли, пелюшки, частина вже в квартиру привезти. Все, що батькам чоловіка віддавали – все ціле, а ось моя мама відзначилася.

Приїхали ми до неї, питаю, де ліжко і коляска: «Ой, а ми тут сусідці давали, до неї внучок на літо приїжджав, не повернула ще. Зараз піду заберу».

Я купувала і матрац дорогий, і коляску і ліжечко, тому ситуація мене відразу з себе вивела.

Історія закінчилася тим, що та сусідка, якій давали, дала інший сусідці, а та ще комусь, в результаті за півроку дитячі приналежності пройшли не одні руки. Притягли їх тільки ввечері і в такому стані, що залишається тільки їх викинути.

Я природно не витримала і питаю, як речі, які просили нікому не давати, по руках ходять. А мама мені відповідає:

– Надто вже ти міська стала. Ти он на матраці спала, а до тебе на ньому ще три покоління дітей виросло. І ліжко. І завжди ми тут змінювалися і допомагали один одному. А ти – погана дочка, раз так з матір’ю розмовляєш.

Загалом посперечалися ми, я поїхала. Тепер ось потрібно нове купувати. Гаразд повернули б ще в доброму стані, я б вимила все, випрала, а то наче зі смітника притягли. Ось такі витрати нам мама організувала.

Я може і погана дочка, не маю рації, що пошкодувала своїх речей для сусідів, але і дитину свого я не хочу навіть на той же матрац класти, на якому невідомо хто вже спав.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page