Ми з Олегом досить довго зустрічалися, а потім він запропонував, щоб я жила в його квартирі:
– Переїжджай до мене. Будемо жити разом. Так буде краще для всіх і тобі не доведеться орендувати квартиру і марно витрачати гроші. Не потрібно буде платити за житло і витрачатися на продукти. Можеш взагалі займатися лиш домашніми справами. Моєї зарплати вистачить на нас двох.
Я, звісно, зраділа, почувши таку пропозицію. Оскільки давно чекала від Олега такої пропозиції. Що може бути кращим?
Адже ми знаємо одне одного вже 2 роки. Я вже думала, що ми ніколи не будемо разом, але і це не було моєю мрією, адже я перш за все мріяла про те, щоб вийти заміж за Олега.
Але я вважала, що це буде для мене хороший шанс. Олег побачить, яка я добра людина і хороша господиня і сам швидко покличе мене заміж. Адже таку дружину зараз і не знайдеш.
Я все-таки переїхала до Олега відразу після такої пропозиції. Обоє ми працювали і щовечора, незважаючи на втому, я намагалася показати власні кулінарні здібності, догодити Олегу.
Я завжди старалася раніше повернутися додому за нього і відразу починала щось смажити, варити, запікати, тушити, пекти. Щовечора готувала для Олега вишукану вечерю, намагалася придумати щось оригінальне і складне, щоб порадувати його, а вранці на Олега завжди чекав свіжий смачний сніданок.
У вихідні дня, правда, ми часто їхали до ресторану або замовляли готову їжу додому і в ці дні я могла трішки відпочити від домашньої роботи.
Буде справедливим, якщо я скажу, що крім готування, на мої плечі лягла абсолютно вся домашня робота. А Олег дуже любив чистоту, тому я завжди намагалася в домі тримати ідеальний порядок.
Через деякий час у мене на роботі змінилося начальство, а також режим робочого дня, який продовжили майже до восьмої години вечора. Звісно, з таким графіком я ніяк не встигала приготувати вечерю, тримати ідеальний порядок вдома, а також дуже втомлювалася, бо на відпочинок залишалося мало часу.
Тоді Олег мені сказав, що його не цікавить моя робота. Важливо, щоб був порядок вдома, для нього це краще, адже і сам може заробити на нас двох.
Так я стала справжньою домогосподаркою. Минуло майже 5 років. Одного разу я поїхала до батьків і повернулася на день раніше запланованого часу. Увійшла в квартиру і побачила у Олега якусь пані, все стало зрозуміло мені.
Я хотіла ще щось сказати, пояснити що так не можна, не по-людськи зовсім, а Олег сказав, щоб я збирала речі і йшла, адже мого там нічого немає. Він сказав, що я йому не дружина, тому не варто докоряти.
Мені нічого не залишилося, як зібрати свої речі та піти. Куди? Цього я не знала. Я залишилася пожити у своєї подруги тимчасово. Мені вже було тоді 36 років. Треба життя починати спочатку – шукати роботу, житло, зрештою – хорошого чоловіка, для якого я не буду лишень домробітницею. Дуже шкода, що присвятила свої молоді роки чужій і байдужій людині.
Фото ілюстративне.
