Минулого року у моєї рідної сестри ми позичили 40 тисяч гривень – робили в хаті ремонт, провели газ та воду. Між нами була домовленість, що гроші їй повернемо до кінця цього року.
Тетяна погодилася, порадившись перед тим зі своєю сім’єю.
Я сиджу в дома з малими дітьми, працює лише мій чоловік, та й яка то зарплата в селі, іноді навіть 7 тисяч не має.
Та ми якось жили, я частинами гроші відкладала і ми поступово повертали Тетяні Бог, як могли. Не жаліюся, адже й так великий шмат роботи зробили. У нашій домівці тепер є водичка, зробили душ та туалет. для села це дуже зручно, особливо, коли маєш маленьких дітей. Тому ми економили гарно, не витрачали й зайвої копійки, аби Тетяні повернути вчасно все.
Та зараз усім важко, чоловік навіть тієї зарплати не отримує, що мав колись. Але він сказав, що навіть в місто поїде, щось заробляти, якщо буде потрібно, аби вчасно борг повернути сестрі.
Та тиждень тому мене сестра набрала сама. Сказала, що чекає від нас грошей. Вона зараз за кордоном, їй дуже важко з двома малими дітьми, гроші потрібні, сказала повернути решту суми.
Ми Тетяні ще винні 15 тисяч гривень. Та в нас немає зараз такої суми, щоб відразу віддати їй. Я просила зрозуміти, що нам потрібен час, заробити вдома зараз взагалі щось важко. А сестра образилася.
Тетяна пояснила, що шкодує, що дала нам ці гроші, бо зараз їй важко, а ми не хочемо повернути їх їй. Тетяна запевняла, що вдома в селі можна викрутитися якось, а от за кордоном без грошей нікуди. На роботу вона ще не влаштувалася, а годувати ж потрібно дітей.
Але я не знаю де взяти зараз ці гроші. Усіх обходили, ніхто зараз не хоче позичати таку суму і це зрозуміло. А навіть, якщо чоловік піде на роботу, щоб щось заробити, то на це потрібен час, зараз немає у нас таких зарплат.
Сестра образилася, чоловік її теж злиться на нас. От навіть не знаю, що робити, щоб хоч якийсь вихід з цього знайти.
Фото ілюстративне.