На наступний рік моїй мамі буде 80. Зараз вона живе сама і я майже щодня буваю у неї, допомагаю їй, доглядаю за нею, даю їй гроші. Мені допомагає моя 28- річна донька, яка теж часто забігає до бабусі. Але зараз склалася така ситуація, що нам цього робити не хочеться.
У мене двоє дорослих дітей: дочка і син. А ще у мене є молодша сестра Леся. У неї теж є дочка – Аліна. Племінниці 23 роки. І моя мама, і її сестра Леся вважають, що Аліні дуже не пощастило.
– Леся сама дочку виховувала. А тобі ж легше! Ти завжди з чоловіком була! А ось тепер і Аліна одна дитину ростить! – постійно говорить мені моя мама.
Так, дійсно, я добре прожила зі своїм чоловіком. У нас все і зараз добре. Моїм дітям теж пощастило: у них все в порядку в сім’ях.
Я все розумію, у кожного своя доля, але це не означає, що мене через це мають позбавити спадщини.
Моя сестра Леся залишилася вдовою у 32 роки. Але сказати, що їй ніхто не допомагав не можна. Наша мама відразу ж взяла її під своє крильце: допомагала ростити Аліну. Аліна навіть в дитячий садок ніколи не ходила: мама за нею дивилася. Та й з житлом у Лесі не було ніяких проблем.
Справа в тому, що у моєї мами була сестра, у якої не було дітей, і коли її не стало, то вона заповіла мамі свою квартиру. І ось цю квартиру мати переписала на Лесю. Я нічого не мала проти. Хоча ми з чоловіком спочатку жили в комуналці. А тільки потім заледве змогли купити однокімнатну квартиру, в якій багато років прожили зі своїми двома дітьми.
Але рішення своєї мами я не оскаржувала. А мама сподівалася, що з часом у Лесі налагодиться життя і у неї все буде добре. Але Леся так заміж і не вийшла.
Ми з часом продали однокімнатну квартиру і купили двокімнатну квартиру. Моїй доньці в цей час вже було 18 років. Через кілька років вона вийшла заміж і поїхала жити до батьків чоловіка. Через три роки я стала бабусею. А зараз зять з дочкою взяли квартиру під виплату.
А тут і Аліна народила дитину, одна. Повторила долю матері.
– Тепер їй одній дитину ростити! – шкодує мама племінницю.
– А чому одній? У неї є мама! Вони живуть в гарній квартирі! Сестра постійно допомагає Аліні! Що ще потрібно?
Мій син одружився і поїхав жити в інше місто. Дітей поки немає. Але вони теж з дружиною купили квартиру в іпотеку. Тому ми з чоловіком намагаємося допомагати грошима і синові, і доньці.
А тут мама занедужала. Ми і їй стали допомагати грошима: я і за покупками ходила, і за квартиру платила. А потім потрібно було найняти доглядальницю для мами. Леся відразу ж заявила, що у неї немає грошей, що вона повинна допомагати своїй дочці ростити онука.
Загалом, ми з чоловіком найняли сусідку матері, яка їй допомагає. Ми оплачуємо її лікування, купуємо і привозимо продукти, сплачуємо рахунки за комунальні послуги. Ще тепер і оплачуємо доглядальницю. А тут тиждень тому мама сказала, що вона свою квартиру теж заповідає Лесі.
Я сказала, що це буде нечесно по відношенню до мене і моїх дітей. Але мама заявила, що це її квартира і вона має повне право розпоряджатися нею так, як вважатиме за потрібне.
Тоді я сказала, нехай Леся оплачує тепер все: і доглядальницю, і оплачує комунальні послуги, а ми з чоловіком допомагати більше не будемо!
– А ти, що, хіба мені тільки через квартиру допомагала? Адже я ж твоя мати! Звідки у Лесі гроші візьмуться? Адже вона ж одна! – питає мама.
Я порадилася з чоловіком, і він повністю зі мною згоден. Я вирішила, що буду відвідувати матір іноді і все. Більше ми давати гроші не будемо.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
