В Італії на заробітках я вже давно, ще 15 років тому поїхала. В мене і в Україні робота хороша була, я навіть непогано заробляла. Але бажання заробляти ще більше змусило мене покинути рідний дім і податися на чужину.

З чоловіком я жила не дуже добре, він не вмів крутитися, а його зарплати взагалі ні на що не вистачало. Коли я зібралася на заробітки, наші двоє дітей уже закінчили школу і вчилися в університеті.

То ж я вирішила, що буде правильно офіційно розійтися з чоловіком, а раптом йому ще пощастить і він собі когось знайде.

Я відразу знала, що їду не рік-два, а їду надовго, щоб і собі старість забезпечити, і дітям допомогти. Я все порахувала – при зарплаті в 900-1000 євро в місяць за рік можна відкласти 10 тисяч євро.

Перших п’ять років я працювала для себе. Коли я склала доволі пристойну суму (яку поклала в банк), аж тоді почала допомагати дітям. У мене їх двоє: старший син і молодша дочка.

Добре подумавши, я вирішила, що не буду ділити гроші між ними, присилати по 400 євро кожному, бо так ні син, ні дочка ні на що не наскладають. Я вважала, що краще спочатку одну дитину житлом забезпечити, а потім іншу.

Так і зробила, але почала не з старшого сина, а з молодшої доньки. Вона з чоловіком на той час жили у свекрухи, то ж їй власне житло було потрібніше.

Я висилала їм щомісяця 800-900 євро, а вони з зятем будувалися. На це пішло сім років. Лише в грудні минулого року дочка нарешті переїхала у свій будинок.

А тепер настала черга сина, щомісяця я йому висилаю таку ж суму. Він будинка не хоче, збирають на квартиру. Ну що ж, їхнє право, я втручатися не буду.

Якась сума за три роки у них уже назбиралася, могли б щось купити на вторинному ринку, але невістка хоче тільки в новобудові, та ще й в хорошому районі, а там ціни значно вищі, тому вони ще накопичують.

Дочці зараз гроші я не висилаю, але у неї є діти, яким я час від часу висилаю посилки з іграшками, солодощами чи одягом. Через це син з невісткою на мене дуже ображаються, мовляв, ці гроші я мала б їм висилати. Тому останнім часом я роблю це в таємниці і прошу дочку, щоб вона нічого не говорила братові.

Але тиждень тому дочка мені зателефонувала і попросила, щоб я в Італії підшукала їм генератор. Зараз в Україні відключають світло, і ця річ їм дуже потрібна.

Ми з ще одною заробітчанкою, яку теж дочка попросила купити генератор, підшукали непогані варіанти. Ціна питання – 500 євро. Звичайно, я купила і відправила доньці.

Але в цьому місяці сину я змогла передати лише 350 євро, бо ще 50 собі на дрібні витрати залишила, а всього отримала 900. Що тут почалося! Невістка каже, що я роблю між дітьми різницю. Що дочку я вже усім забезпечила, а тепер їхня черга. Син каже, щоб дочка з зятем повернула їм гроші за генератор.

Ситуація дуже неприємна. Ніколи не думала, що моїх дітей так розсварять гроші.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.