– Ти не можеш його любити, він – наречений твоєї сестри. Марто, схаменися, – намагалася напоумити молодшу доньку Анна, але розуміла, що все це зайшло занадто далеко.
– Я вже занадто доросла, і ти не будеш мені вказувати, – гостро відреагувала Марта. – І чому ти постійно захищаєш Ксенію?
– Я вас обох однаково люблю, але Ксенія зустріла Андрія, вони кохають одне одного, збираються побратися. Донечко, ти ще знайдеш своє щастя. Так буває, що молодші сестри закохуються у наречених своєї старшої сестри, але це мине, – пояснювала Анна.
Та Марта її не чула. Відколи в їхній сім’ї з’явився Андрій, дівчину наче підмінили. Сестра привезла нареченого з міста, щоб з батьками познайомити, а Марта взяла і закохалася.
У Ксенії з Андрієм все йшло до весілля, старша сестра була настільки зайнята підготовкою до торжества, що не помітила, яка буря емоцій вирує у серці молодшої сестри, яку вона вважала ще дитиною.
І тільки мама знала про все і дуже переживала, бо не уявляла, чим все це закінчиться.
В день свого весілля Ксенія була найщасливішою нареченою у світі, от тільки вона не могла збагнути, чому не прийшла її улюблена молодша сестричка.
– Вона захворіла і не хотіла псувати вам свято, – сказала неправду мама, щоб хоч якось пояснити відсутність найближчої людини.
Після весілля сестри Марта вирішила кинути університет і їхати за кордон.
– Не можу я дивитися на їхнє щастя. Люблю я його мамо так сильно, що боюся, що не втримаюся і все зіпсую, тому я краще поїду.
Важко було на серці у Анни, вона не розуміла, чому доля підкинула їм такий злий жарт, адже скільки хлопців є на світі, а її молодша донечка закохалася у чоловіка своєї сестри.
Марта не жартувала, коли побачила, що у сестри вже живіт округлився, кинула навчання на третьому курсі, і поїхала в Австрію. Вона добре знала німецьку мову, бо ж вчилася в університеті на романо-германській філології, і знала, що в Австрії з своїми знаннями вона легко знайде роботу.
“Якщо я не можу впоратися із своїми почуттями, то хоч не заважатиму сестрі”, – подумала про себе Марта.
– Мартусю, у Ксенії синочок народився, може приїдеш додому, глянеш на племінника, – сповістила гарну новину доньці Анна.
– Вітаю. Я за них рада, але не приїду, бо роботи багато, – сказала, як відрізала Марта.
Анна знала, чому донька так говорить, але в глибині душі вірила, що це перше сильне почуття у неї мине, і вона ще зустріне достойного чоловіка, а головне – свого.
Але час минав, і нічого не мінялося. За майже 10 років Марта так і не знайшла час, щоб приїхати додому.
Та велике горе таки змусило її повернутися. Ксенія носила другу дитину, була дуже щасливою, але в той день, коли дівчинка з’явилася на світ, її не стало.
Андрій почорнів від горя, просто не знав, що тепер робити, і як жити без коханої, та ще й з двома дітьми.
Анна пообіцяла зятю, що у всьому йому допоможе. Але тут приїхала Марта, і сказала, що вона залишається вдома.
– Що ти задумала, доню? – перелякано запитала Анна, знаючи характер доньки.
– Нічого я не маю поганого на думці, – поспішила вона заспокоїти маму. – Дітям потрібна материнська любов і опіка, тому я залишаюся, щоб тобі допомогти. А Андрій нехай їде в Австрію, я там йому роботу гарну знайду, і він буде заробляти для дітей гроші.
Сценарій, придуманий Мартою, сподобався усім. А вона спеціально його відправила подалі від себе, бо знала, що довго поряд з ним не витримає, занадто сильні почуття у неї до нього були.
Ця сумна історія таки мала щасливий кінець. Марта стала справжньою матір’ю для своїх племінників, а у своїх почуттях Андрію вона зізналася через багато років, коли вже одружили сина.
Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя, так і не вийшла заміж, і не народила власних дітей. Але вона була щаслива, бо змогла пізнати справжнє кохання.
Анна до останнього сподівалася, що діти ще зійдуться, але ні Андрій, ні Марта не змогли переступити межу.
А може саме так і виглядає справжнє кохання? Як гадаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
