– Ти – мама, хто як не ти мені допоможе? – заявила мені моя молодша донька, яка стикнулася з певними труднощами в житті. – Внуки важливіші за гроші, – каже мені Ірина.
Дочка кличе мене додому, а я запропонувала їй інший варіант – хочеш заробляти, приїжджай разом з дітьми до мене в Італію, тут і квартира є. Але вона від цієї ідеї відмовилася, ще й образилася на мене, що я її підтримати не хочу у важку хвилину.
Мені її претензії дивні, бо я точно з тих мам, які дбають про своїх дітей.
У мене є троє дітей – дві доньки і син. Зараз я заробітчанка, вже багато років працюю в Італії.
Поїхала я після того, як моє сімейне життя затріщало по швах і ми з чоловіком розлучилися. Тоді нам було по по 45 років, ми вирішили, що немає сенсу продовжувати бути разом.
Молодша дочка, Іринка, якраз закінчила школу, а старші, Богдан і Леся вже вчилися в університеті.
Мій чоловік не розгубився, майже відразу знайшов собі іншу жінку, до того ж на 10 років молодшу за себе, а я залишилася одна.
Діти мене трохи спочатку пожаліли, але далі стали жити своїм життям, що нормально.
Тоді я і наважилася їхати в Італію на заробітки. У мене була медична освіта, навики медсестри мені дуже згодилися, то ж в Італії я швидко знайшла роботу.
В Римі у мене була одна знайома, яка допомогла мені з роботою. Стала я доглядати за літньою італійкою. Це називається – я стала баданткою.
Ребекка була самотньою, на той час, коли я прийшла до неї, їй було 80 років.
Пропрацювала я у цієї італійки 15 років. А коли бабусі не стало, і я зібралася їхати додому, з’ясувалося, що свою квартиру в Римі Ребекка переписала на мене.
Це був справжній сюрприз для мене, хоча синьйора не раз говорила, що за моє добре серце, все своє майно залишить мені, та я думала, що це просто слова.
Рідних спадкоємців у Ребекки не було, вона була самотньою, то ж я стала власницею її квартири, що знаходилася в центрі Риму.
Таким чином в один момент я стала багатою, і могла вже їхати додому. Але я вирішила продовжувати працювати, бо вдома мені робити було нічого. Діти давно обзавелися сім’ями, у кожного своє життя, і я розуміла, що я їм не потрібна, а до Італії я вже звикла.
Іван з дружиною і дітьми ще кілька років тому виїхав в Аргентину Там син непогано заробляє, мені він відразу сказав, що планує там залишатися. Я розумію, що відстань велика, і він не скоро ще звідти повернеться.
Середня дочка, Леся, закінчила медичний університет, працює лікарем в обласній лікарні, дуже задоволена своїм життям.
Вдало вийшла заміж, у них з чоловіком є розкішний будинок, ростять сина, їздять за кордон на відпочинок. Так що за Лесю у мене душа теж спокійна.
А от у молодшої доньки, Ірини, не все так гладко, як в старших. Вона залишилася жити вдома, в нашому родинному будинку. Вийшла заміж, народила трьох дітей, всі дівчатка.
Майже все зароблене я відправляла молодшій доньці, бо їй найбільше була потрібна була моя допомога.
Мої старші діти не мали нічого проти, вони і самі бачили, що у Ірини складна ситуація.
Синові я дала 10 тисяч євро, коли той збирався виїжджати, щоб було на перший час на облаштування на новому місці.
А Лесі я купила машину, вона сама так захотіла.
Решту все зупинялося в кишені молодшої доньки. Вона за ці гроші і будинок до ладу привела, і подвір’я.
Ірина не працювала, доглядала за дітьми та домом. Але три роки тому раптово не стало її чоловіка, вона залишилася молодою вдовою з трьома дітьми.
Відтоді я ще більше почала опікуватися сім’єю молодшої доньки – все, що заробляла, відправляла їй і внукам.
А кілька тижнів тому Ірина зателефонувала мені в Італію і попросила, щоб я приїжджала додому.
Спочатку говорила, мовляв, все, досить, напрацювалася, пора і відпочити.
А потім відкрилася і справжня причина. Ірина теж надумала їхати на заробітки, в Польщу. Вона і подумала, що я повернуся і буду глядіти її дітей.
Я запропонувала доньці інший варіант – хочеш заробляти, приїжджай разом з дітьми до мене в Італію, тут і квартира є.
Але донька від цієї ідеї відмовилася, ще й образилася на мене, що я її підтримати не хочу.
Чому Ірина так рветься в Польщу, я зрозуміла після розмови з середньою донькою.
Леся сказала, що у сестри любов намалювалася, в її житті з’явився колишній однокласник, кличе її в Польщу. От дочка їде туди не так за грошима, як за особистим щастям. Але наскільки я зрозуміла, своєму новому обранцю вона потрібна без дітей, тому Ірина і хоче, щоб я повернулася і з внуками була.
Тепер я вже й не знаю, що робити.
Їхати додому, внуків глядіти, чи залишатися в Італії, і працювати на себе, адже в мене тут є і квартира, і робота, а донька нехай сама вирішує свої проблеми? Як вважаєте буде правильно?
Спеціально для Українці Сьогодні.
