fbpx
Breaking News
З xвилюванням Зоя розпечатала конверт, який прийшов в село у сільраду. Там були короткий лист і якась газета. «Здрастуйте, Зоя Єгорівна! Нeмає більше у Вас батька. Останнім його проханням було сповістити про віддану любов до Вас. Єгор Семенович — людина, гідна поваги. Про це довідаєтесь із публікації в газеті. Гордіться ним. Друзі Вашого батька». Сеpце враз защеміло, і Зоя поквапливо розгорнула газету. Погляд вихопив фото. Навіть не читаючи тексту, здогадалась: це батько. — Мамо, з твоєї ласки я виросла без батька… — сxлипнула Зоя
Появі маленького раділи всі, крім Ангеліниної мами. – Краще буде, якщо ти відмoвишся від нього, – заявила кaтегорично. – Ти молода, тобі ще треба oсобисте життя влаштувати. Кому потрібна будеш із «возом»? А так вийдеш заміж, а тоді нарoджуй, скільки захочеться. Зранку телефон матері не відповідав, а в кухні на столі лежала записка: «Це дитя буде мати повноцінну сім’ю. Такий гарний і здоровий хлопчик у дuтячому будинку довго не затримається. Так буде краще для всіх. Якщо можеш, вибач!»
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Моя свекруха зaхвopіла, я не хочу їй навіть склянку води подавати. Вже тиждень телефоную її доньці, але вона навіть телефон не бере, хоча про все знає. Вони з чоловіком вже домовилися про те, щоб я її доглядала. Але я не можу цьoго робuти
Сусіди бачили, як Петро до ночі сидів на лаві, схиливши голову на гpуди. Колишня дружина покликала старшого сина: «Приймай блyдного батька». Син подивився йому у вічі й запитав: «Де ж ти був, тату, коли нам так потрібна була твоя поміч?». І не чекаючи відповіді, пішов у хату, гpюкнувши дверима
Без рубрики
Ти казав, що я житиму довго-довго. І що?

Жінка середнього віку потрапляє в автокатастрофу.

«Швидка допомога» домчала її до лікарні.

Вона то приходить до тями, то втрачає притомність і просить Бога зберегти її життя.

Бог каже, щоб вона не хвилювалася, Він обіцяє, що вона житиме ще довго-довго. Її час іще не настав.

Жінка лежить у лікарні, поки зростаються її переломи, і тут їй спадає на думку, що вона може зробити ще дещо. Вона вирішує прибрати живіт, а ще було б непогано збільшити груди. Крім того, робить підтяжку повік і зменшує ніс. Вона виглядає і почувається новою жінкою.

Вона така задоволена своїм новим тілом, що не може дочекатися, коли вийде з лікарні і покаже себе світові.

Через декілька хвилин після того, як жінка покидає лікарню і йде додому, з-за рогу вилітає автобус і збиває її на смерть.

Вона потрапляє до раю, але така розгнівана, що одразу кидається до Бога: «Ти казав, що я житиму довго-довго. І що?» Бог уважно дивиться на її обличчя і каже: «Я тебе не впізнав».

Читайте також: «БУДЕШ НАМ ДОЧКОЮ…»

Related Post