Ми з чоловіком познайомилися ще під час навчання в університеті. Його звали Андрій. Вперше ми завели розмову в бібліотеці і відразу ж сподобалися один одному. Наші стосунки розвивалися дуже красиво. Я не вірила, що це відбувається зі мною. Зовсім скоро ми почали зустрічатися, а коли закінчили навчання в університеті, зіграли пишне і красиве весілля.
Усі навколо твердили, що ми дуже підходимо один одному. Наш шлюб, як мені здавалося, був ідеальним, і чимало людей нам заздрили. Ми добре заробляли і спільними зусиллями придбали свою квартиру і машину. Також ми регулярно їздили відпочивати.
Андрій постійно виявляв до мене турботу і увагу, і в міру можливості намагався завжди чимось порадувати. Я відповідала йому тим же і оточувала чоловіка теплом, ласкою і любов’ю. Я з усіх сил намагалася зробити наше життя комфортнішим. Але хто ж знав, що все це було марно.
Я вірила чоловікові і підтримувала його в усьому. Саме я переконала його спробувати відкрити бізнес, який в підсумку приносить нам хороший прибуток. Так як ми вже непогано заробляємо, то настав час задуматися про дітей. Загалом, я вважала наше життя казковим і ідеальним, але я і припустити не могла, що весь цей час помилялася.
Згодом я стала помічати, що Андрій трохи охолов до мене. Я заспокоювала себе тим, що, можливо, він сильно втомлюється на роботі і не в змозі проводити зі мною і дочкою багато часу. Я довго терпіла його відстороненість і не хотіла непорозумінь, але далі так тривати не могло. Я зважилася на відверту розмову. Ця бесіда розставила всі крапки над «і», і я усвідомила, що ця людина вже не любить мене.
Ця розмова відбулася за вечерею. Я, як завжди, зустріла Андрія після роботи і накрила на стіл. Дочка в цей час відпочивала у бабусі з дідусем. Я першою почала розмову. Я сказала чоловікові, що добре б переїхати в іншу, більш зручну квартиру. Тим більше я вже знайшла хороший варіант: магазин, робота і школа неподалік від будинку. На що Андрій різко відповів: «Давай, не будемо про це говорити. Зараз я не хочу обговорювати це питання».
Я запитала, як же він бачить своє життя через кілька років, і його відповідь мене неприємно здивувала: «Я хочу внести в бізнес деякі коригування, а також з’їздити в Італію на відпочинок. Ще планую потім купити дачу, де можна лежати на сонечку і байдикувати». Андрій ще довго розповідав про свої плани, а я слухала його, не перебиваючи і про себе робила висновки – в його майбутньому мене немає.
Просте і єдине питання, яким людина бачить своє життя через кілька років, допомогло мені дізнатися, чи любить він мене чи ні. Я зрозуміла, що Андрій вже давно не любить мене, як раніше.
Справа в тому, що мій чоловік, емоційно описуючи своє майбутнє життя, жодного разу не згадав мене, не сказав про наші спільні плани або справи. Він говорив лише про себе. У його майбутньому не було місця для мене.
Відразу після цієї розмови я запитала у Андрія, чи любить він мене, на що чоловік чесно відповів, що його почуття давно охололи, а розлучитися зі мною не наважувався тільки через дитину.
Якщо чоловік дійсно любить жінку, то вона точно братиме участь в його планах на майбутнє. У моєму випадку, все сталося інакше, і я усвідомила, що чоловік мене розлюбив, і він уявляє своє подальше життя без мене.
І як би не було сумно, але треба визнати, що таке буває. І тоді постає запитання – і далі продовжувати жити один з одним без любові, чи розійтися, відпустити і дати шанс мені і йому стати щасливим з кимось іншим.
Фото ілюстративне – ivona.bigmir.
