Ця подруга з донькою приїжджала в гості до мене кілька раз. І всі ці кілька разів це відбувалося, більше я не хочу.
Мені з нею подобається спілкуватися, ми весело проводимо час, але я більше не хочу, що б вона приїжджала до мене в гості з дитиною. За матеріалами
До її дитини у мене немає претензій, у мене немає до них (дітей) в принципі претензій, у мене є претензії до неї, як до матері і людини.
Справа в тому, що її дочка ночами просто кричить, вона кричить «мама» і голосно плаче. А мама лежить поруч і ніяк не реагує, мама спить. Спочатку я думала-добре, мабуть міцно спить, тому не заспокоює.
Сама встала, наповнила дитині пляшечку молоком, дала їй, але їй цього мало, вона випила пляшку і давай крuчати далі, а дитині 2 роки вже. Я кажу-що ти кричиш, всі сплять (а спимо ми всі в одній кімнаті), і від цього крuку прокидаються і мої діти. Потім дитина випиває другу пляшку і ледве ледве засинає.
Наступного разу, коли вони були у нас в гостях, коли дитина у неї крuчала, вона не спала-але і не заспокоювала її! Тут я була звичайно в повному ауті, вона дала їй пляшку, та випила, продовжила крuчати, а мама просто чекала поки заспокоїться, ніяких обіймів, сказати щось ласкаве, нііі.
Я думаю, добре, у тебе такий метод виховання, ну ти роби так вдома, а ти зараз знаходишся в гостях і нам зовсім не подобається слухати плач твоєї дитини, ми спати хочемо.
Після цього разу, я більше не хочу кликати її в гості з дітьми, так як відпочити абсолютно неможливо, тому що її дитина плаче і кричить реально довго і голосно. Мені навіть чомусь здається що це не нормально, і з цим варто звернутися до фахівця.
А що ви порадите робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
