fbpx
Життєві історії
Цьогоріч я вирішила скуштувати заробітчанського хліба. Через знайомих знайшла перевізника, оформила документи і поїхала з подругою у Польщу. Привезли нас у невеличке село до господарів середнього віку

Про заробітки в Польщі не раз писали. Комусь вони приносять прибуток, а комусь — випробування і розчарування. Хтось повертається додому задоволений, а хтось — виснажений важкою працею. Хтось важкою працею заробляє гарні статки і на Батьківщині будує будинок та ставить дітей на ноги, а хтось, швидко розчарувавшись, відразу повертається додому ні з чим.

Цьогоріч я теж вирішила скуштувати заробітчанського хліба. Через знайомих знайшла перевізника, оформила документи і поїхала з подругою. Привезли нас у невеличке село до господарів середнього віку. Вони були привітними, завше усміхалися, щось розповідали. Одне слово, виявилися добрими людьми. За матеріалами

А люди, котрі в них працювали, були різними. Працювали ми важко, бо робота в полі не буває легкою. Робочий день тривав 12-13 годин. Ввечері ми приходили додому виснажені, та коли згадували, скільки заробляли в Україні за день, утома відразу спадала.

Дуже важливою в такий період є підтримка ближнього. Ми, жінки, це добре розуміємо, тому допомагаємо одна одній і словом, і ділом. І не важливо, хто з якого регіону України приїхав.

Читайте також: Дарина приїхала з Італії додому. Взяла гроші, які складала багато років. Завтра — весілля в її єдиної донечки. Рaптoм відчинилися двері й до кімнати забігла донька. — Мамусю, до тебе гості, — здивувала Дарину. Жінка відчинила двері й ocтoвпiла — посеред вітальні стояв Олег

Був з нами молодий львів’янин. Мав веселу вдачу, піднімав усіх духом. Щоправда, декому це набридало, але Віктор не зважав на невдоволених і сипав жартами з ранку до вечора. З ним швидше минали дні. Попри жарти міг і ділом допомогти. Та через деякий час йому набридло працювати в полі, тож змінив роботу. Дні почали тягнутися довше, бо вже не було кому розраджувати нас. Але ми трималися і часто згадували Віктора.

Сьогодні я збираюся додому на кілька днів. Ці заробітки загартували мене, зробили сильнішою духом, витривалішою. Бо далеко від дому я навчилася сама ухвалювати рішення у непростих ситуаціях. Знаю, коли потрібно змовчати, а коли — голосно обізватися, як і коли себе повести, коли чекати на чиюсь допомогу, а коли робити все самій.

Хочу звернутися до тих, хто вперше їде за кордон на заробітки: не бiйтеся і не занепадайте духом. Уперше завжди важко й лячно, але треба перебороти стpaх і переживання. Хай усім трапляються тільки добрі люди як у дорозі, так і в праці. І знайте: не такий стpaшний вовк, як його малюють. Коли поруч порядні люди — нічого не стpaшно. Відпочивши, я поїду ще…

Оксана ТЕРЕНДА

с. Почапинці Тернопільського району

Фото ілюстративне, з вільних джерел

facebook