fbpx
Життєві історії
Цього року я таки купила квартиру, на яку відкладала гроші так багато років. І відразу мені стали телефонувати родичі, просити, щоб я забрала стареньку маму з села до себе. Всі ж знають, що мама хату на сестру мою переписала, але та в Польщі на заробітках

Я поїхала з села, ще коли була зовсім молодою. Спочатку навчалася в місті, а потім і роботу знайшла.

Моя сестра Ірина залишилася жити з батьками в селі, вони якось завжди більше горнулися до неї.

Мама з татом мені, особливо, ніколи нічим не допомагали, ще й не втомлювалися мені щоразу пояснювати, що вже сама працюю, непогано заробляю, сама себе можу забезпечити, а сестра лише училище закінчила і в селі заробляє мало, якщо рівняти з моєю зарплатою.

Я сама теж у батьків ніколи не просила, не можу сказати, що вони мене не любили, ні, вони любили мене, як свою рідну доньку, але душа їх лежала до моєї меншої сестри Ірини.

Згодом тата не стало і мама все більше горнулася до Ірини, вона знала, що я відкладаю гроші, вже зібрала чималу суму і планую купити в майбутньому собі житло.

Це вже зараз я знаю, а тоді мені ніхто не розповідав, що мама свою хату саме тоді оформила на Ірину, бо знала, що я буду жити в місті і матиму своє житло.

Згодом Ірина вийшла заміж за місцевого тракториста і вони поїхали в польщу, заробляти гроші. Чоловік Ірині попався хороший і працьовитий, він там добре заробляв і вони вже там живуть непогано, сестра швидко розбагатіла і вже планують купувати житло, в Україну повертатися вони зовсім не хочуть. Та й за всі ці роки Ірина в селі була всього лише декілька разів, до мами я приїжджала щомісяця. Вона постаріла дуже, осунулася, їй вже важко самій все робити.

А цього року я таки купила собі квартиру на яку відкладала гроші так багато років. На жаль, моє особисте життя не склалося, така доля у мене, але я маю тепер свій власний дах над головою і заощадження, маю впевненість в завтрашньому дні.

Тепер мені родина з села телефонує, щоб я забрала маму до себе, всеодно живу сама, чоловіка і дітей немає, можу й за мамою доглядати, та й веселіше вдвох буде. Вони всі розуміють, що Ірина в село ніколи не повернеться жити, але виправдовують її, вона вже чекає дитину, скоро у них буде малюк, а працює один чоловік.

Я люблю свою маму, але не хочу її брати до себе, адже хоч зараз хочу пожити трохи в спокої, відпочити, поїхати в санаторій. Мама останні роки про мене зовсім не дбала, лише за сестру молилася Богу.

Мені теж образа на душі залишилася. Хіба я маю доглядати мама тільки через те, що на мене образиться вся родина?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – krassever.

You cannot copy content of this page