Цієї зими до мене переїхали син з невісткою. В їхній області було не зовсім безпечно залишатися, а за кордон невістка не хотіла їхати сама без сина.
Тому вони вирішили їхати на західну Україну, я сама живу в трикімнатній квартирі в обласному центрі. Вона залишилася мені після того, як не стало мого чоловіка. У сина в цій квартирі теж є частка, але він ніколи на неї не претендував, оскільки переїхав в іншу область, де і одружився і осів.
А з початком війни Стас повернувся з дружиною і сином. Я радо прийняла дітей у себе, особливо тішилася тим, що можу провести час з онуком. Та от невістка і сама особливо зі мною не спілкувалася, і внук теж не особливо любив зі мною проводити час.
Сиділи вони весь час в своїй кімнаті в телефонах, виходили на кухню лише поїсти. Син ходив на роботу, тому не бачив усього, що вдома відбувається.
Я намагалася зацікавити невістку якимись спільними справами, але що б я не придумала, їй нічого не подобалося. В результаті такого сусідства я втомилася і вже не могла дочекатися щоб розтанув сніг, і коли трохи потеплішає, щоб я поїхала в село. У мене там є невеликий батьківський будинок, старий і без особливого ремонту, але я любила туди їздити влітку як на дачу.
Цього року я поїхала в село як тільки зійшов сніг. Зробила в хаті невеликий косметичний ремонт, і стала жити. Коли трохи потепліло, я посадила біля хати картоплю, моркву, буряк, огірки, помідори. Одним словом, по-максимуму засадила город.
Роботи було багато, я кликала до себе сина з невісткою, щоб допомогли, але син постійно на роботі, а невістка в село їхати не хотіла. Зате коли почав з’являтися урожай, невістка нарешті відвідала мою скромну оселю.
Все добре роздивившись – що й до чого, вона вирішила, що я можу переїхати в село на постійне місце проживання, а їм звільнити квартиру, бо разом ми точно не уживемося.
Я на такий варіант погодитися не можу, бо будиночок явно не готовий до життя в ньому зимою. Тому я прямо невістці сказала, що зберу урожай і повернусь в свою квартиру.
А вона мені відповіла, що якщо так, то в свою повернутися мені не вийде, бо мій син хоче продати частку, яка належить йому. То ж вибір у мене невеликий.
Сказати, що я засмучена, це нічого не сказати. Найбільш прикро те, що син у всьому підтримує свою дружину. Тепер думка матері йому не цікава.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
