fbpx

– Цього року вперше в житті я попросила зятя про допомогу. Сказала, щоб поїхав з нами на дачу. Зять відмовив відразу. Я йому кажу, Іване, не соромно ж тобі взагалі? Я щодня ходжу до вас, на перший поклик, і мию у вас, і прибираю, і з дітьми сиджу, хоча теж не винна вам нічого. А він мені і заявив: – Ви не мені допомагаєте, а своїй дочці

– Чоловік так багато напрацювався вчора на дачі, і у мене руки й ноги важкі! – з сумом говорить 60-річна Ніна. – Наша ділянка кілька років бур’яном заростала, не до неї нам було. В цьому році поїхали ось з батьком наводити порядок, та так до всього взялися, що тепер постійно лише лежимо. Просила зятя допомогти напевно вперше в житті, але де там! Відмовився відразу він нам допомагати.

Дочці Ніни, Анні, 32 роки, з Ігорем вони в шлюбі живуть вже 8 років. Живуть окремо, платять кредит, виховують двох дочок п’яти і чотирьох років. І з найперших днів Ніна приймає у вихованні своїх маленьких онучок найактивнішу участь.

Про те, що чекає дитину Анна дізналася, коли старша дівчинка була ще зовсім маленькою. Тягати коляску Анні в поліклініці заборонили категорично, потім прописали постільний режим і, звичайно, допомога була дуже потрібна жінці в цей час.

Сама Ніна практично щодня ходила до дочки, як на роботу: гуляла з коляскою, допомагала по господарству, бігала за дорученнями дочки в магазин і в аптеку, відпускала доньку в поліклініку, купала внучку, розводила суміші. За пару тижнів до народження другої донечки і зовсім переселилася до молодих, а додому повернулася, тільки тоді, коли другий малятку виповнився місяць.

Та й після цього приходила постійно: у дітей був різний режим, коли молодша гралася, старша спала, і навпаки. Поодинці сидіти з ними цілий день Анні було б дуже важко, і мати, що називається, підставила плече.

– Років до трьох старшої доньки я жодного дня не пропустила, їздила до них, як на роботу, допомагала цілими днями! – згадує Ніна з сумом. – Постійно у них щось робила, просто так не сиділа ні хвилини. Те купати, то гуляти, то готувати, то в поліклініку на огляд допомогти сходити. Дочка досі мені дзвонить – мамо, не можеш приїхати? Я жодного разу не відмовила! Відкладаю свої справи і біжу до них, і аби вранці поїхала, додому повертаюся пізно ввечері.

Останнім часом, втім, стало легше: дівчатка вже великі, граються удвох, Анна справляється з ними і одна. Ніна з чоловіком хоч на улюблену дачу нарешті змогли вибратися.

– Добралися до роботи добре, що називається! – говорить сама Ніна.

Чи то перерва така велика позначилася, чи то справ на дачі накопичилося через край, то чи просто вже немолоде подружжя втомилося з віком, і те, що раніше було легко і із задоволенням, тепер вже не під силу – активна робота на дачі закінчилася в цей раз не дуже добре.

– Мабуть, батько наш жваво взявся, перепрацював, зараз лежить. А зять навіть розмовляти не захотів, ось так. Перший раз в житті попросили його щось нам допомогти, до цього ніколи до нього не зверталися. Навпаки, я сама вічно на допомогу летіла до них.

Те, що Іван, зять Ніни, дачу не любить, відпочинок за містом не розуміє, а вже в сільськогосподарських роботах брати участь і зовсім не готовий, відомо було ще до весілля. Перше ж прохання про допомогу в городі від майбутніх на той момент тестя і тещі наречений їх дочки відхилив на льоту, заявивши, що при всій повазі, їздити на дачу він не буде, і працювати там теж. Це не його, і крапка.

– У цьому році перший раз попросили допомоги, бо вік вже не той, а роботи там накопичилося багато за весь час, що я туди не їздила! – каже Ніна. – А він стоїть на своєму – ні, мовляв, і все! Це ваша дача, я вам нічого не винен. Я кажу – Іване, не соромно ж тобі взагалі? Я щодня ходжу до вас, на перший поклик, і мию у вас, і прибираю, і з дітьми сиджу, хоча теж не винна вам нічого. А він мені і заявив – ви, каже, не мені допомагаєте, а своїй дочці! Ні, ну як так? Начебто я не з його дітьми сиділа, не йому вечері готувала, не його квартиру мила.

Ніна з чоловіком дуже образилися на зятя, тепер жінка не знає, чи ходити до доньки щось допомагати, вона розуміє, що в домі зятя робила жіночу роботу, яку робити мала її донька, але хіба це важко зрозуміти, що й Іванові вона робила цим послугу, адже вони завжди могли кудись піти, поки теща сиділа вдома з дітьми. Але зять вважає, що він вчинив правильно і його вини ні в чому немає.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – riavrn.

You cannot copy content of this page